За інформацією: Суспільне Львів.
Віктор Стафиняк родом із села Переможне, що на Луганщині. Чоловік є нащадком лемків, його родину примусово виселили з Польщі в 1945 році. А через 70 років він сам зі своєю сім’єю був змушений залишити Луганщину. У 2014 році за допомогу українським військовим Віктор потрапив у полон. П’ять днів його утримували, катували та стріляли в ногу. Після звільнення Віктор Стафиняк виїхав із родиною на Львівщину, де побудував свій новий дім.
Віктор Стафиняк розповів свою історію Суспільному.
Чоловік разом з сім’єю переїхав на Львівщину з Луганщини у 2015 році. Це вже друге вимушене переселення в історії його родини. У 1945 році з Польщі на Луганщину примусово переселили його батьків-лемків.
«Дідо, баба, вони ж української мови не знали. Знали лемківську і польську мову. І ми з ними виростали», — розповідає Віктор Стафиняк.
Коли у 2014 році розпочалась російсько-українська війна, Віктор Стафиняк почав допомагати військовим, які тримали оборону Луганського аеропорту.
«Я кажу: “Хлопці, я вам хочу допомогти, бо я бачу, що ви тут як сліпі кошенята”. Я їм порозказував, як воно має бути, кажу: «Ваші карти не збігаються з реальністю, то, що є», —говорить Віктор.
Поки чоловік допомагав військовим, його син Олексій сам долучився до Збройних сил України.
«Те, що в нас творилося там на Сході в 2014 році, ну там не то, щоб якийсь вибір, а треба було захищати свою землю або так, або чимось допомагати, як там їжею, водою, ще чимось, або безпосередньо йти вже до хлопців», — каже чоловік.
Віктор Стафиняк розповідає, що людей, які допомагали українським військовим, почали переслідувати. І його спіймали.
«На завод мене відвезли. Чеченець підійшов був до мене. Він мене зразу раз — мішок на голову, і там в них стіна розстрілу, так сказати. До тої стінки — на коліна, а роздягнули відразу і стріляють зверху голови. Взяв мені чотири кулі в ногу влупив. В одних трусах просто і руки отак догори. А найстрашніше — те, що мішок на голові», — ділиться він.
Чоловік був у полоні п’ять днів.
«Бачу, що йдуть троє до мене. І там бойовик каже: «Ну, батя, вали, я відпускаю». В одних трусах вийшов, куди ти будеш іти?», — пригадує Віктор Стафиняк.
Спочатку родина Віктора виїхала на Тернопільщину, а звідти — на Львівщину. До переселення чоловік займався фермерством. На новому місці довелося починати все з нуля.
«Спочатку тяжко було. Ну, уявіть собі, в мене вдома було все. Я собі тримав 80 свиней, 80 баранів, птиці було багато. Я й не знав, скільки в мене їх є. І сюди в село… Але я це знаю, що я — вдома», — підсумовує переселенець.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
