За інформацією: Суспільне Львів.
Львівська зооволонтерка Ірина Малишко має чотирьох собак із травмами хребта. Усі тваринки – безпородні й отримали свої травми внаслідок жорстокого поводження. Попри це Ірина каже, що собаки дружелюбні та ласкаві.
Про своїх вихованців Ірина Малишко розповіла Суспільному.
Першою вихованкою, яка потребувала особливої турботи, стала Рижуля.
"Я побачила пост у соцмережі, зателефонувала і запропонувала, що можу Рижулю взяти", — каже волонтерка.
Травму собака отримала через те, що її побили люди. Деякий час тварина перебувала у притулку на реабілітації й навіть почала потроху ходити.
"У неї спінальна хода. Буває, що її защемляє, то робимо масажі, всіляко дбаємо про неї, допомагаємо їй", – говорить Ірина.
Зооволонтерка Ірина Малишко. З архіву Ірини Малишко
Наступною з’явилася Марта. Її привезли аж з Чернівців. Собака не ходить самостійно, тому для неї зробили спеціальний візочок.
"Марту збила машина, волонтерки возили її до Києва, думали операцію робити, але відмовилися. Вона постійно хворіла і я її рік лікувала. Важко було з нею, дуже важко. Постійно змінювали підстилки, пеленки. На щастя, хворобу вилікували", — ділиться жінка.
Собачка Марта дуже активна, навчилася користуватися возиком і активно бігає по подвір’ю.
Потім у Ірини з’явився Джерік. Його знайшли в Пустомитах та шукали притулок для таких тварин.
"Джеріка, мабуть, теж машина збила. Але ми не знаємо точно. Він довго повзав сам. Опікунка Джеріка возила його до ветеринара, він сказав, що не потрібно робити операцію. І навіть на возика не ставити, бо якщо поставити, то він вже не буде ходити. Й дійсно, він з часом почав ходити. Ми робили з ним різні вправи, масажі. Й у нього зараз ота спінальна хода. Лікар сказав, що то він не один день був з переломом. Його й ніхто не шукав", — розповідає волонтерка.
Марта З архіву Ірини Малишко
Джерік З архіву Ірини Малишко
Ава (Рижуля) З архіву Ірини Малишко
Рижуля З архіву Ірини Малишко
Останньою до рук жінки потрапила собачка Рижуля, яку вона називає Ава.
"У неї був перелом шийних хребців. Її знайшли у Стрию. Їй зробили операцію. Але коли забрали з клініки, то опікуни не знали куди її діти, тому що вона потребувала особливої уваги: кожну годину треба було перевертати, щоби не було пролежнів. Мене попросили забрати. В мене фактично й не було куди брати, але взяла я її. З нею було найважче, бо вона не вміла ані повзати, ані сидіти. Фактично, вчила її всьому. І вночі кожну годину вставала й перевертала. Потім вона навчилася підійматися на лапах й сидіти. Зараз вона навчилася повзати. Час від часу ставлю її на візочок", — говорить Ірина.
Але Ава ще не повзає самостійно, тому її треба виносити на прогулянку на руках й носити. Важить собака 17 кілограм.
"Це дуже важка праця доглядати таких собак. Треба бути постійно вдома, нікуди не поїдеш відпочивати. Немає вихідних. Цих собак треба мити, памперси вдягати, пелюшки міняти. Але собаки-спінальники можуть повноцінно жити, якщо забезпечити їм належний догляд", — резюмує зооволонтерка.
