За інформацією: Суспільне Львів.
66-річний художник з Любліна Пйотр Луцян слідкує за новинами з України, зокрема зі Львівщини. Відразу після офіційної звістки про загибель українського військового, він створює на папері графічні портрети і публікує його в соцмережах. Чоловік приїхав на Львівщину, щоб презентувати "мандрівну" виставку із майже 600 портретів полеглих українських воїнів.
Під час візиту Суспільне поспілкувалося з митцем про українську тему в його творчості.
Донбас
Тема російсько-української війни у творчості польського художника з'явилася ще до повномасштабного вторгнення. За словами Пйотра Луцяна, у 2018 році в Центрі зустрічі культур в Любліні діти з Донбасу ділилися своїми спогадами про війну. Один хлопчик згадував, як пішов із мамою за покупками, а коли повернувся, побачив у дворі тіло під брезентом, з-під якого було видно лише ноги. За словами дитини, то був їхній сусід з багатоповерхівки, пригадав художник.
Художник Пйотр Луцян. Суспільне Львів/Христина Кахнич
Після цієї зустрічі у Пйотра Луцяна народилася ідея теми "Донбас". Проте особисті справи, а згодом пандемія коронавірусу, за словами митця, завадили планам приїхати в Україну, щоб зібрати документальні матеріали на місці.
Божа Матір у трамваї
З початком повномасштабного вторгнення наступні два з половиною роки Пйотр Луцян жив із українськими біженцями в госпісі в Любліні. Серед них були пацієнти, евакуйовані з регіонів активних бойових дій, які потребували паліативної допомоги. Переважно — діти, яких супроводжували матері.
"Опухлі повіки та потемнілі очі пані Наташі надихнули мене намалювати "Київську Божу Матір", а крихітна й дуже хвора Діана надала свої риси Христу", — мовить художник.
Київська Божа Матір. Фото з особистого архіву Пйотра Луцяна
Перебування серед людей, які втікали від війни, спонукало художника на створення художніх циклів, де сучасні українці постають у біблійних образах. Цикл "Єгипет", за словами автора, символізує втечу святої сім'ї від біблійного царя Ірода, який наказав убивати немовлят. Усі українські біженці, яких малював Луцян, об'єднані цією спільною назвою.
"Те, що зараз відбувається в Україні — ця реальність, яка поруч із нами, може закінчитися абсолютно катастрофічно. Те, що коїлося в Бучі чи в інших українських містах, може статися в Любліні, у Краснику. Це нова реальність. Це апокаліптичні часи. Якщо цей апокаліпсис дійсно настане, то ми геть не знаємо чи, наприклад, Матір Божа не їхатиме трамваєм у Харкові. А дівчинка, яка ймовірно ніколи не буде ходити, тобто ця Вероніка — не буде Христом. Це такий же потужний цикл, як і той, що присвячений загиблим. І я досі над ним працюю", — розповідає Пйотр Луцян.
Кожна назва роботи — реальна історія
За його словами, картина "Карабін для дівчини, яка боїться феєрверків" — це реальна історія 26-річної Томи з Дніпра, яка тікала під обстрілами з лікарні, тримаючи на руках піврічну доньку з трахеостомічною трубкою в шиї. Згодом вони були евакуйовані до госпісу в Любліні і, за словами художника, мешкали поверхом нижче.
"На Новий рік почалися феєрверки. І тут Тома починає кричати — не від радості, а з жаху: "Ой, я боюся феєрверків! Знаєш, Петре, коли я схватила Меланію, у неї в шиї була трубка. Я загорнула її в ковдру і вибігла з лікарні. Біжу в один бік — а там падає бомба! Біжу в інший бік — знову бомба!", — переповідає художник.
Тома з донькою Меланією. Фото з особистого архіву Пйотра Луцяна
Хвороба Меланії була невиліковна, йшлося лише про підтримання життя, але Тома любила доньку безмежно, розповідає Пйотр Луцян.
"Коли я обробляв фотографії… вона колись попросила: "Ходи, Петре, сфотографуєш Меланію". І вона дала мені її на руки. Я взагалі людина не сентиментальна, але коли потім ретушував ці знімки й бачив цю крихітку — сльози котилися самі собою", — згадує митець.
Пйотр Луцян тримає на руках дівчинку Меланію з Дніпра. Фото з особистого архіву Пйотра Луцяна
Поки Тома доглядала донечку і жила в постійній напрузі, її брат воював на передовій в Україні. Після першого поранення в руку та реабілітації він одразу повернувся на фронт, де загинув внаслідок використання росіянами фосфорних боєприпасів, розповідає Пйотр Луцян.
"Я малював його портрет — ніжні риси обличчя, приємний, теплий чоловік під тридцять… Від нього залишилася тільки борода…", — каже художник.
З його розповіді, після загибелі брата Тома не плакала, вона лише сказала: "Я хочу гвинтівку".
"Я сам ледве стримую сльози, коли про це розповідаю. На картині зображена Тома, яка біжить із Меланією на руках. Вибухів я не малював, але сюжет передає бомбардування в Дніпрі. Тому повна назва полотна "Карабін для дівчини, яка боїться феєрверків". Зазвичай я не підписую картини іменами. Але герої моїх полотен самі діляться ними. Тома теж хотіла, щоб люди знали — це вона. Вона одразу поширила роботу в соцмережах і написала: "Так усе й було". Вона хотіла, щоб світ знав її ім'я та її історію", — мовить митець.
Пйотр Луцян показує картину “Карабін для дівчини, яка боїться феєрверків”. Фото з Facebook-сторінки Пйотра Луцяна
"Я поєдную Мікеланджело та Леонардо з Дрогобичем". Художник про цикл "Дрогобицька П'єта"
Пйотр Луцян також переосмислює відомі твори епохи Відродження, порівнюючи сюжети з тим, що зараз відбувається в Україні. Створюючи портрет українки, він використовує композицію "Мони Лізи" Леонардо да Вінчі, а ще відтворює мотиви ватиканської "П'єти" Мікеланджело, де замість Христа Богородиця тримає на руках і оплакує полеглого українського воїна.
"В моїй інтерпретації це "Матір Божа Дрогобицька" з полеглим сином. І тоді цим Христом є кожен полеглий", — зазначає митець.
Дрогобицька П’єта. Фото з Facebook-сторінки Пйотра Луцяна
Коли Пйотр Луцян малює українських матерів, які зустрічають траурні конвої з тілами своїх синів, згадує рідну матір. Художник розповів історію, коли його брат боровся зі смертельною хворобою — меланомою.
"Я бачив, що проходила моя матір, коли хворів брат, що з нею відбувалося. Це невимовно. Саме відтоді ми почали бажати їй на день народження, щоб вона померла раніше за нас… Цей біль неможливо описати словами. Що таке слово? Ну, сказати: "Ой, як вона страшно страждає"… Я намагаюся передати це художніми засобами, бо справжній біль не в криках, він має випливати з усієї цілісності образу", — каже митець.
"Я малював звичайною ручкою" — Пйотр Луцян про серію портретів
Наприкінці травня Пйотр Луцян привіз в Україну свої роботи, присвячені загиблим воїнам. Зокрема, портрети 393 полеглих захисників із Дрогобицької громади та ще 200 — із сусідніх Бориславської, Східницької, Трускавецької та Меденицької громад.
"Я не малюю просто з фотографії — це безглуздо. Спочатку я шукаю інформацію, де людина народилася, чи є в неї акаунт у "Facebook", яку музику вона любила тощо. І лише коли я бачу і розумію це, портрет набуває сенсу. Я ніби пропускаю цю людину крізь себе", — мовить Пйотр Луцян.
Виставка “Героїка Франкового краю”. Суспільне Львів/Христина Кахнич
За словами художника, пік роботи над портретами збігся із серйозними проблемами зі здоров'ям.
"Три місяці я провів у жахливому стані, непритомнів, сильно схуд. Це був найгірший час, я навіть не міг сидіти на стільці. Але я малював. Це були три місяці абсолютно героїчної праці. Я малював звичайною ручкою. Вона завжди зі мною, навіть зараз", — каже Пйотр Луцян.
Під час нинішнього візиту в Україну польський художник ходить на місцеві кладовища на могили українських воїнів. За його словами, він монотонно зранку до ночі уточнює біографії та укладає некрологи.
Пйотр Луцян на могилі українського воїна. Фото Богдана Лазорака
"Можливо, я й небагатий, але те, що можу запропонувати Україні — тобто самого себе, свій час і свою працю, — на це ви можете розраховувати”, — підсумовує польський митець.
Презентація проєкту "Героїка Франкового краю, тяглість стійкості щитів 1916/2026", який втілений у співпраці з Державним історико-культурним заповідником "Нагуєвичі", відбулася у Нагуєвичах, Бориславі. У планах — Трускавець і Дрогобич.
