За інформацією: Суспільне Львів.
Вагіз Хайрулін родом із Бердянська, проте від 2022 року живе у Стрию, звідки родом його дружина. Він вже декілька років поспіль відвідує усі акції, присвячені зниклим безвісти та військовополоненим не лише у цьому місті, але й у інших. Чоловік чекає на сина Рената, який перебуває у російському полоні.
Як розповів Вагіз Суспільному, його син Ренат — морський піхотинець 36-ї окремої бригади (501-й батальйон), підписав контракт у 2021 році. У 2022 році він одним із перших зустрів армію РФ на Маріупольському напрямку.
«Він із товаришами був одним із перших, хто зустріли ворога в 22-му році і тримали. Потім їх оточили, і вони здались в полон, тому що уже не було ні їжі, ні патронів, ні зброї нормальної. Зараз він знаходиться в полоні уже п’ятий рік. Перебуває у Мордовії, в 10-й колонії», — говорить чоловік.
Вісім місяців Ренат вважався безвісти зниклим, поки родина не побачила його на російських відео з виходом із СІЗО. Згодом через звільнених побратимів вдалося дізнатися точне місце утримання. Попри тиск через татарське походження та спроби змусити перейти на бік росіян, Ренат, як розповідають його товариші, тримається гідно.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Ренат Хайрулін. Фото з архіву Вагіза Хайруліна
Вагіз Хайрулін роками бере активну участь у громадських акціях. Вперше він поїхав на акцію у Львові у 2023 році. Згодом познайомився з Юлією Яцик, яка очолює спільноту «Голос Надії» у Стрию, і відтоді долучається до подій у різних куточках країни. Відвідує Львів, Тернопіль, Київ, Житомир та інші міста. Каже, відвідує акції, щоб про полонених не забували. Також на цих акціях він спілкується із іншими рідними зниклих та полонених, люди один одного підтримують.
«Їжджу, щоб про них почули, бо все ж таки не один рік, а п’ятий. Ну скільки людина може витримати? Я звертаюсь і до Бога, і до Аллаха, я уже звертаюсь всюди. Але поки сина немає», — ділиться чоловік.
Вагіз Хайрулін З архіву Вагіза Хайруліна
Вагіз Хайрулін З архіву Вагіза Хайруліна
Вагіз Хайрулін З архіву Вагіза Хайруліна
Вагіз Хайрулін З архіву Вагіза Хайруліна
Вагіз Хайрулін З архіву Вагіза Хайруліна
Вагіз Хайрулін З архіву Вагіза Хайруліна
Каже, на кожній акції, крім плаката, тримає прапор морської піхоти.
«На всіх акціях я витягую прапор, морські піхотинці до мене підходять, говорять, що служили з моїм сином, і що він молодець. Я багато фотографій з ними маю за ці всі роки, для мене це важливо», — розповідає Вагіз.
Крім акцій, Вагіз Хайрулін регулярно їздить на обміни полоненими. Там спілкується із раніше звільненими з полону морськими піхотинцями, і чекає, коли із автобуса вийде син.
«Я беру свій плакат, прапор, їду туди і надіюся, що зустріну його. Що із автобуса Координаційного штабу вийде саме він. У мене мета: я маю його зустріти, побачити», — говорить чоловік.
Вагіз Хайрулін під час одного із обмінів. З архіву Вагіза Хайруліна
Вагіз Хайрулін розповідає, що ще не вирішив, що скаже синові, коли той повернеться з полону. Однак приготує йому усе, що забажає, особливо — страви татарської кухні. На честь Рената він посадив два дерева. Одне — у Івана-Франківській області, а інше, яблуню сорту «Чемпіон» — біля училища №8 у Стрию.
Родина зверталася до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Товариства Червоного Хреста, писала листи до президента України. Вагіз також звернувся до глави Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, однак відповіді не отримав.
Чоловік каже, дав собі обіцянку: навіть після повернення власного сина він продовжуватиме ходити на акції та підтримувати інші родини.
«На акції буду ходити до кінця, навіть коли мій Ренат повернеться. Я собі пообіцяв, що до останнього воїна буду підтримувати дівчат, з якими разом ходимо на акції, щоб їм допомагати. Мій син повернеться, але я буду з ними», — каже Вагіз.
