За інформацією: Суспільне Львів.
У Львові багатодітна мама виховує п’ятьох дітей разом із чоловіком в орендованій квартирі. Жінка каже, що багатодітна сім’я — це насамперед брак часу для себе.
До Дня матері Суспільне поспілкувалося з багатодітною мамою Анною Дикою про життя великої родини, щоденні виклики, підтримку та мрії.
"Я завжди хотіла велику родину"
Анні майже 32 роки, її чоловіку Роману — 37. Подружжя виховує п’ятьох дітей. Найстаршій доньці Христині — майже 10 років, вона навчається у четвертому класі, любить малювати та займається шахами. Сину Михайлу — 8 років, у нього вроджена вада серця, через що він не може відвідувати частину гуртків.
У родині також підростають двійнята Устина і Павло, яким у червні виповниться по чотири роки — вони відвідують дитячий садок. Наймолодшій доньці Марійці — один рік і один місяць.
Сім’я Диких. Суспільне Львів/Архів родини Диких
За словами Анни, вона завжди хотіла мати більше ніж одну дитину, оскільки сама виросла в багатодітній сім’ї. Водночас про п’ятьох дітей, каже, не думала. За освітою жінка є медикинею, має акушерську та медсестринську освіту. До декрету працювала за фахом, а після народження двійнят закінчила курси швеї — це вважає своєю третьою освітою.
"Це більше моє хобі, адже відколи я стала мамою, зрозуміла, що повинна вміти робити все. Дуже люблю шити і мрію, що колись цим займатимуся", – каже Анна.
День, який починається о п’ятій ранку
Звичайний день багатодітної мами починається дуже рано. Інколи, як розповідає Анна, попередній день плавно переходить у наступний. Наймолодшу доньку вона досі годує грудьми, тому повноцінно виспатися не завжди вдається.
"Між годуванням трохи дрімаю, а о 5 ранку вже прокидаюся. Всіх треба розбудити – у школу, садок, чоловіка на роботу. Готую сніданок. Хто проспав – біжить так", – поділилася жінка.
Двійнят до дитячого садка відводить і забирає чоловік, старші діти самостійно ходять до школи. У родині небагато суворих правил, але є головне — "або всі, або ніхто". Це стосується прогулянок, покупок, ігор та харчування, які за можливості родина намагається робити разом.
Сім’я Диких. Суспільне Львів/Архів родини Диких"Я не мама, яка заганяє дітей у рамки. Вони всі різні: за характером, вподобаннями, тож стараюсь знаходити баланс між "треба" і "хочу". А ось чоловік значно строгіший", – додала Анна.
Однією з традицій родини є святкування днів народження дітей. Квартиру прикрашають кульками, обов’язково готують торт зі свічками. Першим їх задуває іменинник, після чого це роблять усі діти по черзі.
У побуті мамі допомагають усі діти — і старші, і молодші. Вони разом граються, інколи сваряться, але згодом миряться.
Найскладнішим Анна вважає емоційні моменти та процес навчання дітей справлятися зі своїми почуттями. Зокрема, молодший син Павло важко реагує на повітряні тривоги й може сильно лякатися.
Сім’я Диких. Суспільне Львів/Архів родини Диких
У побуті, за словами Анни, буває по-різному: "Можливо, не завжди прибрано, помито чи приготовлено. Але я обираю дітей. Якщо вони хочуть гуляти – йдемо гуляти. Якщо хочуть бути вдома – лишаємося вдома".
На вихідні сім’я часто їздить у село, де живе їхній собака. Забрати його до міста не можуть, оскільки орендують квартиру.
"Знайти квартиру з п’ятьма дітьми дуже складно"
Зараз родина проживає в орендованій трикімнатній квартирі. Раніше певний час вони мешкали у мами Анни, однак в однокімнатному помешканні було тісно. Жінка зазначила, що знайти житло для такої великої родини — непросто. Сім’я перебуває у квартирній черзі, однак, за словами Анни, особливих надій на отримання власного житла вона не має.
"Наш пільговий номер – понад 10 200. І це навіть не загальна черга", – розповіла жінка.
Також підтримку сім’я отримує від Центру соціальних послуг та реабілітації "Джерело". Там Анна відвідує групу психологічної підтримки для жінок, а старші діти займаються з психологами. До центру родина потрапила випадково — після звернення сусідки.
Сім’я Диких. Суспільне Львів/Архів родини Диких"Діти гралися на подвір’ї, шуміли, і це дуже не сподобалося сусідці старшого віку з першого поверху. Вона пригрозила викликати соціальну службу, мовляв, діти гуляють без нагляду. Я відповіла: "Ну то викликайте". І вона справді подзвонила на Гарячу лінію міста", – пригадує Анна.
За кілька днів до родини прийшли фахівці. Вони переконалися, що діти доглянуті, вдягнені та нагодовані, після чого запропонували допомогу і відповідні послуги. На частину з них родина погодилася.
Мрія про тишу і швейну машинку
Часу для себе в Анни майже немає. Раз на тиждень вона відвідує групу підтримки. Туди жінка ходить разом із найменшою донькою, оскільки залишити дітей немає з ким.
Чоловік багато працює менеджером на СТО, а підтримки від родичів бракує. Лише кілька разів із найменшою донькою залишалася свекруха.
"Мало хто вважає материнство працею. Якщо людина працює нянею чи домогосподаркою — їй платять. А робота мами і дружини безкоштовна. Це ніби волонтерство. Я виступаю павербанком, де діти підзаряджаються. Потім ввечері ще чоловік приходить підзарядитися. Але де самій брати сили?" — запитує жінка.
Анна мріє про спокій — не колись на пенсії, а вже зараз. Вона наголошує, що це не про втечу від родини, а про потребу трохи побути на самоті, почитати книжку, чого давно не вдається зробити.
Сім’я Диких. Суспільне Львів/Архів родини Диких
Також жінка хоче повернутися до шиття. Вдома в неї є дві швейні машинки та оверлок, однак часу на це наразі не вистачає. Анна сподівається, що зможе працювати швеєю і заробляти цим у майбутньому.
За словами Анни, подружжя не планує народжувати ще дітей.
"День матері – це цілодобовий процес"
День матері у родині майже не святкують.
"За всі роки жодного разу нормально не святкувала. Для мене День матері – це цілодобовий процес", – каже Анна.
За словами Анни, якби вона могла провести цей день так, як хоче, то обрала б тишу та час для себе. Вона зазначила, що була б рада, якби діти подбали про неї, дали можливість довше поспати та принесли їжу. Також жінка додала, що хотіла б хоча б раз на рік помінятися ролями з дітьми.
Але попри втому та постійний шум, найбільшою радістю для Анни залишаються діти.
