За інформацією: Суспільне Львів.
До повномасштабної війни Олег Лехуш мав мережу крафтових бургерів і нині продовжує розвивати цей бізнес. Водночас після загибелі на фронті молодшого брата він започаткував ще один проєкт — створення електронної карти цвинтарів. За його словами, зараз він із командою працює над сайтом, де можна буде знайти місце поховання рідних, а згодом — додавати туди фотографії та спогади.
Як ветеранська справа переростає в соціальні ініціативи та змінює громаду — в матеріалі Суспільного.
Вже кілька років Олег Лехуш працює над розвитком рідного міста, з якого, за його словами, виїжджає молодь. У 2019 році він став співзасновником громадської організації "Новий Стебник", яка об’єднала місцевих активістів і підприємців. У межах її діяльності встановлювали інформаційні таблички на історичних будівлях, проводили екоініціативи серед мешканців та ініціювали створення міської системи відеоспостереження. Згодом цей досвід допоміг команді організувати волонтерський центр, з якого частина активістів згодом долучилася до військової служби.

ГО “Новий Стебник”. Facebook/Новий Стебник
Підготовка до війни та служба у "Кракені"
Ветеран спецпідрозділу "Кракен" Олег Лехуш розповів, що готувався до війни заздалегідь: проходив навчальні курси та, за його словами, бігав щодня впродовж майже 1700 днів. За два дні до повномасштабного вторгнення він дізнався, що дружина вагітна, тому на передову вирушив через кілька місяців після народження дитини. Напередодні Великодня, у свій день народження, він повідомив про це друзям, які підвезли його до Львівського вокзалу.
"Приїхав у Харків, сидів із шматком паски на вокзалі й думав: "Куди я потрапив? Сам у чужому місці…". До того все виглядало простіше. Але нічого — пройшов відбір у спецпідрозділ "Кракен". На той час він складався суто з добровольців. Оскільки це Головне управління розвідки, відбір був дійсно складним", — каже Олег Лехуш.

Вокзал у Харкові. Фото з архіву Олега Легуша
У жовтні 2023 року військовий отримав важке поранення коліна, через яке фактично заново вчився ходити. Розповідає, що тоді із засідки вийшли не всі живими, а загибель командира стала подією, яка змінила його сприйняття цієї війни.
"Наші командири в нас вкладалися всім своїм часом і зусиллями, щоб зробити з нас, молодих, кращих бійців. Десь після загибелі командира "Сотника" я зрозумів, що ми не можемо воювати людьми. Нам треба воювати технологіями і дронами, бо росіян більше. І краще втрачати дрони, техніку, ніж людей", — мовить Олег Лехуш.

Олег Лехуш спецпризначенець підрозділу “Кракен”. Фото надав Олег Лехуш
За його словами, після цього, навіть пересуваючись на милицях із зафіксованою в корсеті ногою, він збирав безпілотники. Проте після загибелі брата у січні 2024 року вирішив звільнитися зі служби.
"Батькам важко, дружина після мого поранення почала сильно перейматися… Це було важке рішення. Напевно, на той час — значно важче, ніж піти воювати", — поділився ветеран.

Олег Лехуш з братом Ігорем. Фото з архіву Олега Лехуша
Досвід роботи на цвинтарях та ідея їх оцифрування
Каже, що коли став частіше приходити на міський цвинтар, почав звертати увагу на занедбані ділянки.
"Я на кладовищі щодня проводжу час після загибелі брата. І також помічаю оцей безлад. Мені дуже не подобається, як кладовища організовані, точніше — ніяк. Те, що там заросло все і пропадає. І дерева ростуть великі, падають, ламають пам'ятники", — каже чоловік.
Тоді Олег Лехуш вирішив запустити послугу з косіння трави на цвинтарі. За його словами, найбільший попит на неї є серед родин, які живуть за кордоном або не мають можливості самостійно доглядати за похованнями.
"Для мене це варіант трохи впливати на зовнішній вигляд простору навколо. Ми почали косити траву на кладовищі. Це підходило нам і фінансово як бізнес-модель, і відгукувалося за внутрішніми цінностями", — пояснив Олег Лехуш.

Толока у Стебнику Фото з архіву ГО “Новий Стебник”

Толока у Стебнику Фото з архіву ГО “Новий Стебник”

Толока у Стебнику Фото з архіву ГО “Новий Стебник”
Проте в процесі роботи команда зіткнулася з проблемою: пошук потрібних поховань часто забирав багато часу. За словами Олега, такі затримки були незручними як для працівників, так і для замовників. Тоді й виникла ідея оцифрувати дані про поховання та прив’язати їх до геолокації.
"Дуже модне слово зараз — веб-кодінг. Це коли люди, які не мають досвіду в програмуванні, простими промтами, штучним інтелектом роблять якісь певні IT-продукти, не знаючи, як вони працюють. От я десь приблизно так і зробив. Мені допоміг, до речі, мій брат — айтівець. Тестували, дивилися, як воно працює. І ми оцифрували перше кладовище. Коли до нас зверталися, ми казали: нам не треба показувати, де могила, просто скажіть прізвище, ім'я. І ми в табличці вбивали прізвище, ім'я, по батькові. О, є, знайшли", — розповів підприємець.
Створення програми для пошуку поховань
Невдовзі Олег Лехуш зрозумів, що це потрібно не лише його бізнесу, а й громаді. Він розповідає, що оцифрування кладовища у Стебнику, де налічується понад 7 тисяч могил, виявило 800 поховань з втраченими записами. Водночас аналіз даних показав, що там є ще вільні 1200 місць, хоч цвинтар, за словами Олега, вважали переповненим. Втім ті місця зарезервували родичі тих, хто тут похований, каже чоловік.
"Я зробив таку програму, де дуже просто, не треба ніяких табличок: маємо запис, номер, координати і схожість. І можемо відкрити на карті, де знаходиться поховання. Зробив цю програму спеціально для міських рад, бо до них дуже багато людей звертається з пошуком поховань родичів", — зазначив ветеран.

Давні поховання на кладовищах у Стебнику і Дрогобичі Фото надав Олег Лехуш

Давні поховання на кладовищах у Стебнику і Дрогобичі Фото надав Олег Лехуш

Давні поховання на кладовищах у Стебнику і Дрогобичі Фото надав Олег Лехуш
Коли підприємець почав шукати аналоги такої ідеї, то виявив, що на той час уже було оцифроване одне кладовище у Дрогобичі, програмне забезпечення для якого створила іноземна компанія. Чоловік каже, що одразу помітив два недоліки: система є складною для працівників комунальних служб, особливо старшого віку, а також, за його словами, сервіс має прихований російський слід.
"Ми на стадії розробки сайту, щоб дати доступ до оцифровки безпосередньо людям. Але паралельно працюємо над безпекою, бо це дуже чутлива інформація. Наприклад, військові поховання — я б не хотів дозволяти всім їх дивитися, бо з цього і Росія може витягувати якісь дані. Одним словом, ми в роботі", — каже Олег Лехуш.
"Мені треба трактор для повного щастя": ветеран про майбутні плани
"Після того як я звільнився, спочатку навіть не звертав уваги на місто, бо в голові була суто війна. Але через пів року Стебник знову затягнув мене назад. А тоді якраз був період весна-літо: трава росте, люди майже не косять і не прибирають, усе занедбане. Після вражень від Харкова — прифронтового міста, де кожного дня щось вибухає, але всюди зроблені ідеальні газончики, сміття прибирають декілька разів на день і їздять машини, що замітають, — я просто подумав: треба тут зробити, треба тут прищепити культуру газонів. Як це зробити? Ну як? Треба ставати та робити", — говорить ветеран.
Чоловік розповів, що мав досвід залучення грантів для своїх попередніх проєктів, але раніше ніколи самостійно не писав заявки. Цього разу він вирішив спробувати й за два дні підготував документи на конкурс від Українського ветеранського фонду.
"Потім мене запросили на пітчинг, усе пройшло дуже гарно. А коли оприлюднили перелік переможців — із 400 заявок відібрали 100, і я посів 36-те місце. Аж якась така теплота в душі з'явилася, що я зміг і зробив це сам", — каже Олег Лехуш.
За словами підприємця, купівля трактора за грантові кошти дозволить розширити перелік послуг, які команда зможе виконувати без залучення сторонніх підрядників. Водночас частину робіт із благоустрою Олег планує виконувати безкоштовно — як соціальні проєкти для своєї громади.
"Можливо перед осінню і перед весною робити протипожежний відкос. Навіть готові робити це за свої кошти, нікому про це не говорити, бо просто задовбало, що постійно сезон осінь-весна у нас постійні пожежі, люди чомусь підпалюють цю траву, дуже багато живого вмирає і багато біди це робить", — розповів Олег Лехуш.