За інформацією: Суспільне Львів.
У Львові медики виконали реконструктивну операцію 28-річному військовому Євгену, який майже два роки провів у полоні. Внаслідок вогнепального поранення щелепно-лицевої ділянки та відсутності медичної допомоги кістки зрослись таким чином, що чоловіку було складно їсти та розмовляти.
Про це повідомили на Facebook-сторінці Університетської лікарні ЛНМУ імені Данила Галицького.
Із 2022 року Євген служив у Національній гвардії України. У 2024 році під час мінометного обстрілу військовий отримав поранення і потрапив у полон: спочатку перебував у Суходольську на Луганщині, а потім — в Орську Оренбурзької області РФ.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Після повернення у Євгена залишились наслідки травм, які тривалий час залишалися без належного лікування. Він втратив слух на одне вухо, а через неправильне зрощення уламків нижньої щелепи чоловік не міг повноцінно відкривати рот, відкушувати та пережовувати їжу. Через це йому було складно їсти та розмовляти.
«У полоні про це не думав. Там не було думок взагалі. Ми не знали нічого: чи тебе чекають, чи є куди вертатися», — розповідає він.
В Університетській лікарні в Львові Євгену провели реконструктивну операцію, щоб усунути деформацію нижньої щелепи та повернути її функціональність.
«Через відсутність своєчасної медичної допомоги після поранення кісткові уламки нижньої щелепи зрослися в неправильному положенні. Це призвело до її деформації та порушення функцій. Нашим завданням було хірургічно усунути деформацію, відновити правильне положення кісткових структур і функцію щелепи. Операція минула успішно. Попереду в Євгена період відновлення, щоб він знову міг повноцінно харчуватися, вільно розмовляти та повернутися до звичного життя», — розповіла керівниця Клініки реконструктивно-пластичної хірургії Юлія Медвідь.
Євген розповідає, що найбільшою мотивацією до одужання є його сім’я — дружина та трирічна донька. За його словами, після звільнення з полону він найперше зателефонував рідним. А тепер, перебуваючи в лікарні, щодня телефонує їм кілька разів на день. Після майже двох років невідомості його підтримує те, що вдома на нього чекають.
