За інформацією: Суспільне Львів.
Протягом 40 років польська громадська організація «Магурич» реставрує надгробки, які залишилися без опікунів та догляду. Її заснував Шимон Моджеєвський. Чоловік разом із добровольцями працює у Польщі та в Україні. Зараз — у селі Заклад на Стрийщині.
Суспільне поспілкувалося з Шимоном Моджеєвським.
У Польщі волонтери працювали на 106 українських цвинтарях, де відреставрували 2224 надгробки, а першу роботу в Україні виконали у 2007 році в Дрогобичі. Відтоді працювали приблизно на 16 похованнях, зокрема на Львівщині та Хмельниччині. Більшість із них — польсько-українські. Найстаріший український надгробок, який волонтери реставрували, був датований 1668 роком. Він розташований на Хмельниччині.
«Багато людей думають: якщо ми тут працюємо, то відновлюємо лише польські надгробки. Але це не так. Для мене найважливіша річ — пам’ять. У Польщі ми відновлюємо українські надгробки на українських цвинтарях, тому що вони залишилися без опікунів. Тут те саме: залишилися польські або польсько-українські цвинтарі, які втратили своїх опікунів. Немає значення, польські це надгробки чи українські. Важливо, що вони залишилися без людей, які про них піклуються. Тому в Польщі ми також працюємо на німецьких та єврейських цвинтарях. Євреїв було винищено, німців після війни виселили з Польщі — понад два мільйони людей», — ділиться він.
Шимон вже шостий рік поспіль приїжджає відновлювати памʼятники на занедбаному цвинтарі в селі Заклад на Львівщині. Розповідає, що кладовище знаходиться поруч із колишнім закладом для сиріт і бідних, який був заснований графом Станіславом Скарбеком. Перед смертю Скарбек у заповіті вказав, що весь його маєток має служити цьому закладу «до кінця світу», але у 1939 році, із приходом радянської влади, його ліквідували. Там розмістився Народний комісаріат внутрішніх справ, а пізніше — психіатрична лікарня.
«Шість років тому тут був один надгробок, зараз — 63. Ще є приблизно 25. Наша мета — щоб усі вони знову стояли», — розповідає Шимон.
Реставрація надгробків у Закладі. Суспільне Львів
Чоловік зазначає, що точну кількість поховань встановити складно, оскільки частина надгробків розбита або опинилася під землею. Волонтер каже, що, імовірно, раніше хтось спеціально трощив їх на частини. Загалом волонтери знайшли чотири хрести. Один із найбільших, який вдалося відновити, має висоту чотири метри. Його склали із семи знайдених фрагментів.
Волонтери працюють щодня по 10-12 годин. Розпочинають роботу зазвичай о восьмій ранку, а завершити можуть і вночі. Спочатку кожен елемент відкопують, чистять та обробляють спеціальним розчином від моху та лишайників. Згодом змивають бруд водою під високим тиском, піднімають основу, викладають камінний фундамент та роблять гідроізоляцію. Кожен елемент надгробка склеюють спеціальним розчином і тільки після повного висихання ставлять на постамент. Важку техніку в роботі не задіюють, а використовують спеціальні триноги.
Волонтери біля спеціальної триноги. Суспільне Львів
Окремий напрям роботи «Магурича» — встановлення імен людей, які поховані на цвинтарі. Для цього використовують архівні документи. Іноді на надгробку зберігаються дата народження та дата смерті, але немає імені та прізвища. Тоді волонтери зіставляють ці дані з архівними списками.
Дослідники також шукають старі фотографії. За словами очільника «Магурича», такі світлини могли зберегтися у приватних архівах або фотоколекціях. Вони допомогли б відтворити первісний вигляд пам’ятників. У реставрації, пояснює він, є можливість відновити втрачені елементи за аналогією з іншими пам’ятниками. Проте фотографія конкретного надгробка дала б значно точнішу інформацію.
Шимон Моджеєвський розповідає, що хоча роботу товариства фінансує Міністерство культури Польщі, проте багато допомагає і місцева влада.
«Тут ми працюємо разом із Тростянецькою територіальною громадою. Для мене це фантастичний приклад того, що політика політикою, а ми, звичайні люди, можемо працювати разом і робити багато добра. Я вже не пам’ятаю точно, але вони привезли нам десятки кубічних метрів каменю, також забезпечують водою, що дуже важливо для нашої роботи. Наприклад, нещодавно приїхала машина і привезла нам 2000 літрів води. Цього нам вистачає приблизно на три-чотири дні, а потім вони знову приїжджають. І для мене це показує, що звичайні люди можуть нормально спілкуватися і працювати разом, і в цьому немає жодної проблеми», — ділиться волонтер.
Разом із ним на цвинтарі працюють інші добровольці, зокрема із Харкова, Києва, Львова, а також ветерани. Зокрема, і захисник з ампутацією ноги. Однак, зауважує чоловік, місцеві мешканці волонтерять не активно.
«Я розумію, що потрібно дуже багато часу на рекламу, щоб люди знали, що ми тут робимо і навіщо ми це робимо. А я сам не маю на це достатньо часу. Насправді наша організація має багато роботи. Коли ми працюємо, я завжди маю виконувати багато різних завдань. Я фактично сам веду організацію: сам пишу проєкти, сам звітую і сам працюю як каменяр. Це означає, що я не можу одночасно займатися ще й великою рекламною кампанією», — каже він.
За 19 років роботи в Україні через проєкти «Магурича» пройшли сотні волонтерів і багато з них пішли на фронт. Четверо загинули на війні.
Чоловік розповідає, що нещодавно порахував: за 40 років товариство «Магурич» відновило понад 3300 надгробків та придорожніх хрестів. За його підрахунками, якщо замовляти такий обсяг реставраційних робіт на комерційній основі, це коштувало б близько 10 мільйонів злотихАбо 119 мільйонів 715 тисяч 271 грн.
Ольга Гучко із Жидачева декілька років працює із Шимоном.
«У 2022 році моя сестра, яка раніше волонтерила з ними в Поморянах, написала мені: «Оля, це вже поруч із тобою, тобі гріх не приїхати». Відтоді я щоліта тут. Усі оці біленькі, почищені надгробки — це фактично все відновлено нашими руками», — говорить жінка.
Каже, для неї немає значення, чий надгробок розчищати та реставрувати, оскільки це — про спільну памʼять.
«На багатьох старих надгробках є карбування: «Колись ми були такими як ви, а тепер ви будете такими як ми». Ці пам’ятники після нашої реставрації простоять ще кілька десятиліть. Це наша спільна історія, яку ми повинні зберегти», — каже вона.
Волонтерка Ольга Гучко. Суспільне Львів
Влад Каплієнко приїхав із Харківщини. Він займався археологічними дослідженнями і працює із Шимоном з 2024 року.
«Я працював з ліпниною у Львові по реставрації, також з розчисткою розписів в Ужгороді та у Львові. Тож і тут є схожа практика. Цікаво це складати і зберігати ці архітектурні пам’ятки. У нас, на Харківщині, все дуже понищила радянська влада. Наприклад, в Харкові є один старий цвинтар, але, на жаль, на ньому зробили парк», – розповідає чоловік.
Цього року в Закладі заплановано близько чотирьох тижнів роботи. Однак повністю завершити відновлення за цей час не вдасться.
«Я дуже хотів би цього року відремонтувати все, що тут є. Але вже розумію, що не встигнемо», — говорить Шимон.
За його словами, головне — відновити надгробки, а частину робіт, зокрема реконструкцію хрестів, можна буде продовжити пізніше. Водночас волонтер наголошує: подібних цвинтарів в Україні дуже багато, тому завершити всю роботу неможливо.
«Це робота без кінця. Не можна сказати, що колись буде кінець і можна буде зробити все. Ні, ніколи. Це неможливо», — каже він.
Волонтер додає, завдання таких організацій — поступово досліджувати цвинтарі, встановлювати імена похованих, відновлювати надгробки та повертати цим місцям їхню історію.
Крім відновлення надгробків, Шимон Моджеєвський регулярно збирає гроші для Збройних сил України. Каже, спочатку купував необхідне у Польщі та привозив в Україну, але згодом побачив, що часто вигідніше придбати ці товари на місці.
«Якщо я зараз підрахую, то за останні 35 років я провів в Україні приблизно сім років. Тобто в жодній іншій країні я не проводив стільки часу. У мене тут багато друзів, багато знайомих, багато людей, з якими я працюю. І коли ситуація почала ставати дедалі складнішою, я подумав, що хочу зробити щось, щоб люди в Польщі знали: є поляки, які хочуть допомагати Україні. Є люди, які приїжджають сюди, щоб допомагати. І я хочу, щоб про таких людей знали», — підсумовує він.
Шимон Моджеєвський біля автомобіля з написом “Слава Україні». Суспільне Львів
