За інформацією: Суспільне Львів.
У Бориславі на Львівщині до 1993 року видобували озокерит Озокерит (земляний віск) — це природна гірська порода органічного походження, суміш твердих вуглеводнів, яка утворюється в надрах Землі з нафти.— природна порода, яку також називають земляним воском. Місцева шахта була найглибшою у світі та сягала 260 метрів. Нині вона затоплена, а на поверхні зберігся копер — споруда, через яку шахтарі спускалися під землю. У 2024 році його передали у комунальну власність Бориславської громади. Тепер у місті планують облаштувати історичний об’єкт як туристичну локацію.
Більше — у матеріалі Суспільного.
За словами виконувача обов’язків директора комунального підприємства «Екоцентр» Лева Попеля, найбільші обсяги озокериту в Бориславі видобували наприкінці XIX століття.
«Пік видобутку озокериту припав десь на кінець XIX століття. Наскільки я знаю, був рік, коли з усіх шахт, які працювали тут, у Бориславі, видобули 19,5 тисячі тонн озокериту. У Бориславі було кілька десятків озокеритових шахт, і всі вони позакривалися наприкінці XIX — на початку XX століття. Залишилася тільки ця одна шахта. Ця шахта — найглибша у світі, її глибина — 260 метрів. Найглибша у світі озокеритова шахта була у Бориславі», — каже чоловік.
Вигляд озокеритової шахти зараз. Суспільне Львів/Ольга Дейнека
Він розповідає, що у світі налічувалося близько 30 озокеритових шахт. Бориславська була останньою у світі, яка продовжувала працювати у XXI столітті. Видобуток озокериту тут припинили у 1993 році, а остаточно шахту закрили на початку 2000-х років.
«Витрати на утримання шахти були величезні, а попит на натуральний озокерит — мінімальний. Тому її утримання було економічно недоцільним і шахта припинила свою діяльність. Унікальність Бориславської шахти полягала в тому, що вона була найглибшою. Її глибина сягала 260 метрів — такої позначки досягли у 1899 році. Саму шахту заснували у 1890 або 1891 році. Вона пропрацювала понад 100 років», розповідає Лев Попель.
Усередині копра — надземної споруди шахти — досі можна побачити місце, де була кліть, якою шахтарів опускали під землю.
«Ми всередині споруди — копра, на місці, де колись була кліть, яка опускалася на глибину 260 метрів. Зараз шахта затоплена водою. Тобто це ліфт, яким шахтарі спускалися в забій», — розповів Лев Попель.
Лев Попель. Суспільне Львів
Після того, як із шахти перестали відкачувати воду, її поступово заповнили підземні води.
«Після того, як перестали відкачувати воду з шахти, підземні води постійно підходили і шахту затопило повністю. Звідси видно воду, яка підступила і десь метрів десять не доходить до самої поверхні. Вода насичена різними мінералами, ми хочемо взяти її на аналізи. Проблема її відібрати, бо верхній шар покритий нафтою», — пояснив Лев Попель.
У копері зберігся лічильник, за яким оператор стежив, на якій глибині перебувала кліть із шахтарями. Також у шахті залишилася дубова драбина. Нею гірники могли вибратися на поверхню, якщо ліфт переставав працювати.
«Там залишилася тільки драбина дубова, міцна, яка веде до самого низу шахти. Якщо була проблема, наприклад, не стало світла і ліфт не працював, шахтарі могли без ліфта по тих драбинах дістатися на поверхню», — каже Лев Попель.
Лічильник, що зберігся у шахті. Суспільне Львів
Озокерит у Бориславі спочатку видобували вручну, а згодом для цього почали використовувати спеціальні відбійні молотки. Великої техніки, як у вугільних чи калійних шахтах не було.
За словами заступника міського голови Борислава Мирона Цайтлера, загалом із Бориславського родовища за всю історію видобули понад 30 мільйонів тонн нафти та близько 350 тисяч тонн озокериту. Поклади земляного воску в надрах ще залишаються, однак його видобуток шахтним способом нині нерентабельний.
Мирон Цайтлер. Суспільне Львів
Озокерит використовували у технічній та медичній галузях. Ним змащували металеві троси й канати, його застосовували під час виробництва автомобільних шин, а також у медицині.
Керівниця туристично-інформаційного центру у Бориславі Анастасія Солоненко розповідає, що озокерит також використовували для вощення паперу та винних корків. Одним із найвідоміших прикладів його застосування стала ізоляція трансатлантичного кабелю.
«Тоді його [озокерит, — ред.] використовували для вощення паперу та винних корків. Найвідоміше застосування бориславського озокериту — як ізоляційного матеріалу для трансатлантичного кабелю», — каже Анастасія Солоненко.
Науковий працівник Музею нафтової і газової промисловості України Олег Микулич розповідає, що найбільше озокериту видобували за часів Австро-Угорщини — до Першої світової війни. У польський та радянський періоди обсяги видобутку були значно меншими.
За словами Олега Микулича, озокерит перестали видобувати шахтним способом, зокрема, через розвиток нафтопереробки. Нині озокерит отримують із густої нафти.
«Озокерит перестали видобувати, тому що озокерит — це є парафін, а парафін у всьому світі почали видобувають із густої нафти, тож потреба у його шахтному видобутку зменшилася. До того ж утримання шахти потребувало великих витрат, зокрема на охорону праці та техніку безпеки, а збут озокериту був невеликим. Тому шахту фактично закрили», — каже Олег Микулич.
У 2024 році збережені елементи шахти передали на баланс Бориславської міської ради. Нині громада шукає можливості для подальшого використання об’єкта.
«І те, що вдалося зберегти, було передано недавно на баланс міської ради. І залишки тієї шахти, і копер, що тут є, який ви бачите позаду мене, він зберігся, і тепер ми думаємо, що з ним робити. Ми писали різні проєкти і подавали в Європейський Союз, щоб зробити, наприклад, мистецько-культурно-історичний об’єкт», — розповів директор комунального підприємства «Екоцентр» Лев Попель.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
