За інформацією: Суспільне Львів.

Майстриня народного ткацтва Галина Гром відтворила святковий жіночий стрій Жидачівщини початку ХХ століття. За основу взяла музейні експонати із сіл Чертіж і Подорожнє. Майже весь одяг, зокрема сорочку, запаску та крайку, вона виткала самостійно.
Більше майстриня розповіла Суспільному.
Галина Гром займається ткацтвом близько 30 років. Зараз майстриня живе у селі Нагуєвичі, що на Львівщині, де облаштувала власну майстерню з чотирма ткацькими верстатами. До цього мешкала у Дрогобичі, однак переїхала, бо в міському житлі не вистачало місця для обладнання.
«Якщо я не пішла поткати одного дня — то мені чогось бракує. Совість мучить. Треба хоч трохи погримати. Кожен верстат по-своєму поскрипує, погримує. Отой мій середущий — він має таку музику, великий має зовсім інакшу, маленький — ще інакшу», — розповідає жінка.

Галина Гром ткає на верстаті. Суспільне Львів
Ще в дитинстві Галина бачила ткацькі верстати в Глинянах, де жила її бабуся і працювала килимова фабрика. Та до самої справи повернулася вже в дорослому віці. Спершу вишила собі сорочку, а потім почала шукати до неї крайку — тканий пояс. Так познайомилася з майстринею Любов’ю-Надією Горак і почала вчитися ткацтву в її майстерні.
«Якраз от в її майстерні я почала свою ткацьку кар’єру. Як тепер говорять, це в мене була неформальна освіта. Тобто ткацьку освіту я здобула, але диплома ткацького немає», — говорить Галина Гром.

Галина Гром за роботою. Суспільне Львів
За майже три десятиліття майстриня встигла відтворити чимало традиційного одягу з різних регіонів України. Створювала полтавські плахти, яворівські шорци, буковинські вироби. А за жидачівський стрій взялася після того, як прочитала книжку Олени Никорак «Українська народна тканина».
«Мене оце ткання зачепило, тому що з гуцульським ткацтвом я була вже трохи знайома, з поліським ткацтвом теж була знайома, з закарпатським ткацтвом. А жидачівське ткання я тут побачила перший раз. Воно мене зачепило, бо чимось відрізнялося від того всього іншого. Воно, на перший погляд, було таке класичне, вишукане, навіть трохи аристократичне», — каже вона.

Жидачівський стрій. Суспільне Львів
Галину Гром зацікавило, що цей стрій майже повністю можна виткати. У її роботі тканими є полотно сорочки, рукави, орнаментована уставка, крайка та запаска. Вишитими залишилися пазуха й комірець сорочки.
«Вишивка йде як змережування, десь там делікатний віночок. А основна робота — це ткацька робота. Оце мені в Жидачівщині найбільше до душі. В нас більше на Львівщині тканих строїв не збереглося. Збереглися на Поліссі, на Гуцульщині, на Буковині. А в нас більше такого свого нема», — говорить майстриня.

Галина Гром працює за верстатом. Суспільне Львів
Особливу увагу Галина Гром приділила запасці — на Жидачівщині її називали пошваганою. Такі запаски носили дівчата й молодиці, зокрема одягали на весілля. Ткали їх у вишневих і червоних кольорах, поєднуючи кілька відтінків.
«Вони були дуже дорогі такі запаски. Люди прикрашалися як могли! Такі запаски ніколи не були в чорних кольорах. Вони були виключно такі вишневі, бордові. Причому для жидачівського ткання ще дуже характерна особливість. Вони використовували кілька відтінків червоного кольору. Червоного і вишневого, що дуже збагачувало саму роботу», — каже жінка.
Для спідниці майстриня використала орнамент із рушника. Знайти зразок спідниці саме із сіл Чертіж або Подорожнє їй не вдалося. Втім, як пояснює Галина, на Жидачівщині один і той самий тканий візерунок могли використовувати для різних речей — від спідниць і запасок до подушок та рушників.

Робота пані Галини. Суспільне Львів
До строю також входить камізелька, яку називали сіраковою. Її орнамент Галина Гром вишила сама. Довелося трохи змінити розмір музейного зразка, щоб камізелька пасувала їй. Для роботи майстриня підбирала сучасні нитки, які найбільше нагадували ті, що використовували раніше.

Галина Гром у жидачівському строї, який виготовила власноруч. Фото надала Галина Гром
Під час роботи з музейними речами Галина Гром зібрала понад сотню схем тканих орнаментів Жидачівщини. Вона перемальовувала їх із готових виробів і тепер планує видати окрему збірку. Так ці зразки зможуть використовувати інші майстри та дослідники народного ткацтва.
«Я вважаю, що тканий жидачівський стрій і жидачівське ткацтво — це як у музиці: є популярна, є народна, а це — класика», — підсумовує майстриня.


Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
