За інформацією: Суспільне Львів.
У селі Стремінь Шептицького району дослідниця родоводу Олена Владика відновлює дерев’яний будинок, збудований у 1934 році її прадідом. Паралельно вона дослідила історію своєї родини до дев’ятого покоління, а в майбутньому планує перетворити родинну оселю на культурний простір.
Більше про це — у матеріалі Суспільного.
Цікавитися генеалогією Олена Владика почала у 2019 році. За її словами, до неї, як до перекладачки з португальської мови, почали звертатися нащадки українських емігрантів із Бразилії, які хотіли дізнатися більше про своє походження. У 2021 році під час поїздки до південної Бразилії, де проживає численна українська діаспора, Олена познайомилася з місцевою родиною.
«Чоловік підходить, простягає руку і каже: “Привіт, мене звати Валдір”. Запитав моє прізвище. Я відповідаю: “Олена Владика”. А він посміхається: “А мене — Валдір Владика”. Це був неймовірний емоційний момент», — згадує Олена.
Згодом, працюючи з архівами, Олена знайшла запис про шлюб Петра Владики — предка родини, який наприкінці ХІХ століття емігрував до Бразилії. У документах зазначалося, що він походив із села Стремінь Жовківського повіту. Це спонукало дослідницю глибше вивчати історію власної родини, і наразі їй вдалося документально простежити свій родовід до дев’ятого покоління.
Чому Владик у селі називають «Баранцями»
Під час роботи з архівами Олена також з’ясувала походження родинного вуличного прізвиська — «Баранці» (або «Барани»). У дитинстві бабуся розповідала їй, що так родину називали через кучеряве волосся предків. Проте документи кінця XVIII століття свідчать про інше походження цього прізвиська.
Прізвище Владика є одним із найпоширеніших у Стремені, тому для розрізнення родин у селі використовували вуличні прізвиська. Під час роботи з архівами Олена з’ясувала, що її шостий прадід Андрій Владика оселився в господарстві Теодора Барана, після чого його нащадків почали називати «Владики з Баранців». За словами дослідниці, це прізвисько збереглося донині, а частину села місцеві й зараз називають «на Баранах».
Відновлення хати
Дерев’яний будинок у селі Стремінь, за документами, збудували у 1934 році. Його звів прадід Олени Іван Владика, який був місцевим майстром і виготовляв дерев’яні меблі. Частина з них збереглася в будинку й досі.
Дерев’яний будинок у селі Стремінь. Суспільне Львів
За словами Олени, її прадід заповів не продавати будинок, а зберегти його для наступних поколінь. Поки був живий дідусь, він доглядав за оселею, однак після його смерті будинок тривалий час стояв порожнім і поступово занепадав.
Рішення відновити будинок Олена ухвалила після початку повномасштабного вторгнення. У 2023 році вона разом із чоловіком переїхала з Києва до Львова й вирішила взятися за реставрацію родинної оселі.
«Ми приїхали сюди у 2023 році, і мені стало дуже сумно. Все було заросле кропивою, у хаті — павутиння. Я згадала, як дідусь 20 років беріг це місце, і зрозуміла, що мушу взятися за реставрацію», — розповідає дослідниця.
Олена розповідає, що її чоловік, Іван Шевчук, спочатку скептично поставився до ідеї реставрації, вважаючи, що збудувати новий будинок буде дешевше, ніж відновлювати старий. Однак згодом він долучився до робіт і тепер допомагає дружині.
Реставрацію будинку родина виконує переважно власними силами, залучаючи також братів. За словами Олени, під час робіт вони намагаються зберегти якомога більше автентичних елементів.
Будинок, який відновлює Олена
Будинок, який відновлює Олена
Будинок, який відновлює Олена
Будинок, який відновлює Олена
Будинок, який відновлює Олена
Зі старих дерев’яних дверей, які раніше вели до прадідової майстерні, зробили новий обідній стіл. Також у будинку збереглися старовинні ікони, а на горищі знайшли вишивану сорочку 1920-х років. За прикладом такої вишиванки Олена планує відшити для себе ще один зразок.
Знайдена вишиванка. Суспільне Львів
Під час реставрації в будинку також перепланували колишню господарську частину. На місці майстерні прадіда та приміщення, де раніше готували їжу для худоби, облаштували сучасну кухню й ванну кімнату.
Крім того, до будинку добудували відкриту терасу для відпочинку, а в одній з кімнат Олена облаштувала робочий простір для дистанційної роботи.
Родина ще планує відреставрувати лавки, замінити або утеплити віконні шибки до зими та впорядкувати старий сад. Біля будинку й досі росте стара яблуня, яку Олена називає символом родинного коріння. У майбутньому родина планує перетворити відновлену хату на відкритий культурно-мистецький простір для проведення камерних заходів і обговорень.
