За інформацією: Суспільне Львів.
28 червня Україна відзначає День Конституції. Безпосередній учасник подій 1996 року, народний депутат кількох скликань та співавтор Конституції Михайло Косів розповів Суспільному, які норми стали фундаментальними для існування держави, а які положення, на його думку, варто змінити зараз. Львів’янин пригадав тривалість виступів під час конституційної ночі 1996 року та поділився тогочасними емоціями після голосування.
Інтерв'ю доповнене архівними кадрами. Повну версію того, як ухвалювали Конституцію, можна переглянути на сайті "Суспільне Медіатека".
Від Декларації про суверенітет до "одного сесійного дня"
За словами Михайла Косіва, шлях до Конституції розпочався задовго до 1996 року — від Декларації про державний суверенітет України, одним із авторів якої він також був.
"Для мене це починалося від одного документу — Декларації про державний суверенітет України. Тут є підписи моїх колег із Народного руху України: і Чорновіл, і Кендзьор, і Лесь Танюк, і Роман Лубківський… Море славних людей залишили мені свої підписи на знак того, що я був одним із авторів цього документа", — пригадує політик.
Як згадує Михайло Косів, вирішальний етап ухвалення розпочався вранці 27 червня 1996 року. Тодішній голова Верховної Ради Олександр Мороз попередив депутатів: якщо документ не ухвалять сьогодні, наступного дня їх "сюди вже не пустять".
"Ми мали прийняти постанову про процедуру прийняття Конституції України за одне сесійне засідання, незалежно від того, скільки днів воно буде тривати. Ми не йшли на перерви вночі чи на обід. Ми приймали Конституцію протягом стільки часу, скільки було потрібно, бо інакше могли тут уже не зібратися", — пояснює Косів.
Синтаксичні компроміси: як російську мову хотіли виділити серед інших
Як розповів політик, приводом для дискусії стала 10-та стаття, яка визначала статус української мови. Положення про те, що єдиною державною мовою є українська, суперечок не викликало, проте навколо другої частини статті розгорнулася дискусія.
Сесійна зала. Суспільне Львів
За словами Косіва, частина депутатів намагалися виокремити російську мову підкреслюючи, що вона не є мовою меншини. Тоді хотіли написати "В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської мови і мов національних меншин".
"Ви собі можете уявити? Тут — мов національних меншин без згадки жодної, а вони, комуністи, пропонують: "російської, а далі і мов національних меншин". Значить, російська не є мовою національних меншин, вона окремо. Я кажу, що так не може бути, бо воно суперечить першій частині цієї статті, яку ми вже схвалили".
Тоді депутати запропонували поставити кому: "….російської, мов національних меншин". Михайло Косів згадує, що це виглядало безграмотно. Тоді він запропонував додати слово "інших".
"Я кажу: "Ну то ж бачите, що так не може бути. Треба написати ще слово "інших". Знаєте, то такі синтаксичні тонкощі, але вони до глибини, мабуть, не вникнули і записали, що держава гарантує вільне користування, розвиток "російської і інших мов національних меншин". Компроміс. Нічого іншого мені витягнути у них не вдалося", — згадує Михайло Косів.
Завдяки цьому слову "інших" російська мова юридично ставала однією з багатьох мов меншин, хоч і згадувалася окремо. Зараз дисидент закликає змінити формулювання, прибрати слово "російської" з Конституції.
Червона смуга до прапора та згадка про відповідальність перед Богом
Також було обговорення 20-ї статті про державні символи. Проти синьо-жовтого прапора активно виступала частина парламенту, апелюючи до малинових козацьких стягів та пропонуючи додати до національного прапора червону смугу.
Рішення прийшло завдяки аргументам українського дипломата, який на той час працював послом в Об'єднаних Арабських Еміратах. Він звернувся до колег із запитанням: як дипломати за кордоном мають пояснювати зміну прапора і чи означає це, що українська держава перестала існувати? Цей аргумент змусив опонентів поступитися.
Водночас Косів звертає увагу на іншу прогалину 20-ї статті, яка актуальна й досі: у тексті Конституції немає терміну "тризуб". Замість цього прописано створення великого Державного Герба з урахуванням малого герба та історичних символів.
"У 20-ту статтю Конституції ми маємо чітко записати, що гербом України є тризуб — державний знак давньоруської держави епохи Володимира Великого. Що стосується гімну, там також не згадано авторів — Павла Чубинського та Михайла Вербицького, що варто виправити", — додає він.
Одним із особистих досягнень Михайла Косіва є поява у преамбулі Конституції згадки про відповідальність перед Богом. Комуністи категорично відхиляли цю пропозицію, посилаючись на відокремленість церкви від держави. Тоді Косів звернувся по допомогу до колеги-депутата, шахтаря з Донбасу:
"Я знав, що шахтарі, коли опускаються в лаву, відчувають небезпеку і моляться. Кажу йому: "Коли Мороз зачитає частину про усвідомлення відповідальності перед власною совістю, ти вскакуй і кричи, що просиш слова". Він виступив і сказав: "Я і всі мої колеги-шахтарі, коли опускаємося в лаву, просимо захисту у Бога. І я би хотів, щоб тут було записано: усвідомлюючи відповідальність перед Богом".
Правку поставили на голосування з голосу, і вона набрала необхідну кількість голосів.
Фінал конституційної ночі: "Відтепер Україна є"
Історичне голосування завершилося о 9:20 ранку. На таблі висвітлилися результати. Михайло Косів пригадує, що відчував не просто радість чи піднесення, а емоції, для яких важко підібрати слова.
Табло з результатами голосування. Суспільне Львів
Одразу після ухвалення народні депутати зібралися поруч із Верховною Радою в готелі "Київ", де лідер Народного руху України В'ячеслав Чорновіл висловив історичні слова.
"В'ячеслав сказав дуже вагомі, але й важкі слова: "Друзі, відтепер Україна є. Відтепер Україну уже ніхто не зітре з мапи Європи. Але не забуваймо: Москва нас так просто не залишить", — цитує Чорновола Михайло Косів.
Співавтор Основного Закону підсумовує, що саме 17-та стаття Конституції, яка проголошує захист України священним обов'язком, сьогодні стала трагічною та водночас героїчною реальністю:
"Якби у нас цієї Конституції не було, ми би не вистояли. Ми маємо Конституцію, яка є однією із найдосконаліших і найдемократичніших у світі. І з цим радіймо — від цього нам має бути легше на душі й у нинішніх переживаннях".
