За інформацією: Суспільне Львів.
У Львові реставратор Микола Толочко повернувся до роботи після демобілізації. На початку повномасштабного вторгнення він мобілізувався до 125-ї бригади територіальної оборони, воював на Харківщині та під Бахмутом. Після служби чоловікові довелося майже два роки адаптуватися до цивільного життя та відновлюватися після поранень і стресу.
Більше про це — в матеріалі Суспільного.
«У нас тут реставраційна майстерня, ми проводимо консервацію Консервація — зупинити або сповільнити пошкодження твору, зберегти те, що залишилося.і реставрацію творів з колекції монастиря монахів-студитівМонахи-студити — це монахи Української греко-католицької церкви, які належать до Студійського уставу — монашої традиції, що бере початок від давніх монастирів Київської Русі.. Я зараз викладаю реставрацію — це і є хірургія, тільки це хірургія над мистецтвом», — каже Микола Толочко.
Микола Толочко у реставраційній майстерні. Суспільне Львів
За його словами, на початку повномасштабного вторгнення він одразу мобілізувався до 125-ї бригади територіальної оборони. Спочатку підрозділ дислокувався у Львові, згодом їх відправили на Харківщину, поблизу кордону.
«Це був дуже мандражний період. Коли ти у Львові, здається, що ТРО буде все це захищати, а нас одразу відправили на бойові, в район виконання бойових завдань. Це було страшно, я пам’ятаю, як дуже сильно стресував. Потім якось втягнувся в це все, прийшло літо, осінь. Взимку нас відправили на Бахмут. Порівнюючи з Харківщиною, це взагалі було пекло. Харківщина була раєм, хоча ми все одно стояли на кордоні. Найгіршим був день, коли нас атакував “Вагнер” — це було дуже складно», — поділився реставратор.
Микола Толочко каже, що після значних втрат їхній підрозділ відправили на відновлення до Конотопа. Після цього вони знову вирушили на Сіверськ, де він перебував тривалий час. Після служби на Сіверському напрямку чоловік демобілізувався.
Микола Толочко. Суспільне Львів
«Я нічого не міг робити. Як більшість ветеранів, які повертаються, важко адаптуватися в цьому просторі. Незвичність до цієї буденності, до такої простоти. Там усе простіше: в тебе є задача, ти її виконуєш, у тебе є наказ. Час там летить дуже швидко. А тут ти приходиш і ніби втрачаєш інтерес, бо ти тут якби непотрібний, не так, як там. Враховуючи і побратимів, і їхні сім’ї, важко спілкуватися з родичами, але потрібно їх підтримувати. Складно було. Я десь повертався в цю всю історію майже два роки», — розповів Микола Толочко.
Після служби, за словами чоловіка, він займався реставрацією складу. Через проблеми з пальцями, які виникли після служби, йому стало складніше працювати з дрібними деталями та виконувати роботу, що потребує точної моторики. Водночас із більшими елементами йому працювати легше.
