За інформацією: Суспільне Львів.
Військовий Петро Мосійчук з Рівненщини втратив обидві кисті та зір внаслідок удару російського FPV-дрона. Зараз чоловік проходить реабілітацію у центрі "Незламні", де готується до протезування, вчиться орієнтуватися у просторі та бути більш самостійним у побуті. Його найбільшою підтримкою є дружина з донькою.
Про це повідомили у пресслужбі Першого ТМО Львова.
Петро та Альона познайомились на рідній для обох Рівненщині. Після того як почали зустрічатися, вони разом поїхали на заробітки до Польщі, де згодом чоловік зробив дівчині пропозицію.
Петро та Альона Мосійчук. Фото з особистого архіву Мосійчуків
У 2021 році вони повернулися до України та одружилися. Та невдовзі почалося повномасштабне вторгнення. Петро відразу приєднався до лав ЗСУ. Спочатку служив водієм у 95-му окремому батальйоні підтримки, а згодом – оператором БпЛА у складі 66-ї окремої механізованої бригади ім. князя Мстислава Хороброго.
Петро Мосійчук у зоні бойових дій. Пресслужба Першого ТМО Львова
Ще у перший рік повномасштабної війни подружжя свідомо вирішило, що вони хочуть стати батьками. І вже невдовзі Альона завагітніла.
"Страшний час, але хотілося від цієї людини мати дитину. І чоловік дуже хотів донечку", — розповідає дружина військовослужбовця.
У результаті так і сталося: в Мосійчуків народилася дівчинка Ліана.
Петро та Альона з донечкою Ліаною. Фото з особистого архіву Мосійчуків
9 лютого 2026 року Петро зазнав важкого поранення на Донеччині. Внаслідок влучання російського FPV-дрона він втратив обидві руки та зір. Важкопораненого воїна спершу евакуювали до Ізюма, потім до Харкова, Києва, і зрештою — до Львова. Вже в реабілітаційному центрі захисник повністю усвідомив наслідки свого поранення.
"Якось почухався ніс, я руку приставив, а її немає. Але я руку відчуваю, що вона є. І запитав дружину, а вона каже, що немає ні одної, ні другої. Важко було, дуже важко…”, — ділиться Петро.
Якийсь час вони з дружиною ще сподівалися на те, що лікарі зможуть врятувати бодай зір. Але пошкодження внаслідок мінно-вибухового поранення були надто серйозними і дива не сталося.
"Сприйняти мені було дуже важко. Я не хочу сказати, що я це сприйняв це на всі сто. Але все одно треба якось підніматися, бо у мене є дружина і донечка", — каже захисник. Він додає: "Дружина — це мої очі і мої руки".
Уже кілька місяців Петро займається зі спеціалістами центру "Незламні": щодня вчиться орієнтуватися у темряві, покращує навички самообслуговування та готується до майбутніх протезувань. Тепер поруч з ним не лише дружина, а й трирічна донечка Ліана.
"Я так чекаю того моменту, коли вони проснуться. Як вона прокидається, знаєте, таке враження, що наче світанок настав відразу, хоч в мене постійно темнота в очах", — ділиться воїн.
Родина Мосійчуків. Пресслужба Першого ТМО Львова
Попереду в захисника ще тривалий шлях відновлення.
"Ми не дамо йому впасти духом, ми будемо йому допомагати всім, чим можемо", — підсумовує Альона.
