За інформацією: Суспільне Львів.
40-річний Олександр Федоров — ветеран, колишній педагог і пасічник. Після початку повномасштабного вторгнення він вступив до лав Збройних сил України. У 2024 році на Куп’янському напрямку чоловік отримав мінно-вибухове поранення. Унаслідок травми йому ампутували руку, а згодом, після більш ніж року лікування та понад 30 операцій в Україні та за кордоном, — і ногу. Нині Олександр живе з сім’єю на Львівщині та розвиває власну пасіку і медовий бізнес.
Більше — у матеріалі Суспільного.
Від одного вулика до власної пасіки
Пасічництвом Олександр почав займатися ще до війни, у 2018 році. Чоловік розповідає, що справа розпочалась з одного вулика, який знайшли на горищі у бабусі його дружини. За кілька тижнів у нього вже було чотири вулики, а за кілька місяців він отримав перший мед.
«Бджільництвом я почав займатися неждано-негадано. Все почалося з одного вулика, який був знайдений на горищі у дружини бабусі. Ми так покрутили, подивилися — ну, заберемо, будемо вдома щось збирати, якісь непотрібні речі там зберігати, інструменти. Привіз я його додому, подивився — він був у хорошому стані. І через кілька тижнів я вже мав чотири вулики. А ще через кілька місяців я вже відкачав перший бідон меду», — розповідає Олександр.
Олександр Федоров на власній пасіці Фото: Кахнич Христина
Олександр Федоров на власній пасіці Фото: Кахнич Христина
Олександр Федоров на власній пасіці Фото: Кахнич Христина
Олександр Федоров на власній пасіці Фото: Кахнич Христина
Згодом чоловік почав збільшувати кількість вуликів. Каже, що планував збільшити пасіку до ста вуликів. Однак отримав пропозицію очолити школу, тому на певний час відклав бджільництво та почав працювати в освітній сфері.
Олександр вирішив долучитись до ЗСУ
На початку повномасштабного вторгнення Олександр із родиною жив в Одесі. Тоді сім’я вирішила виїхати у безпечніше місце.
«Розуміючи, що ворог не зупиниться, було прийнято рішення виїхати в більш безпечне місце. Так ми опинились у Дрогобицькому районі, саме у Дрогобичі. І на другий день я пішов у військкомат, де був зарахований до Збройних сил України», — каже чоловік.
40-річний Олександр Федоров на службі. Фото надав Олександр Федоров
На початку 2024 року на Куп’янському напрямку Олександр отримав мінно-вибухове поранення.
«Руку ампутували одразу, а за ногу я ще боровся більше року. За результатами лікування — що в Україні, що за кордоном — результату не було, і було прийнято рішення, що треба ампутувати ногу. Відповідно, вже далі було відновлення, реабілітація, протезування, перші кроки. Вчився заново ходити, відновлювати як суглоби, так і взагалі координацію рухів», — ділиться ветеран.
Після поранення вирішив повернутися до бджільництва
Чоловік розповідає, що після поранення думав, чим займатиметься далі та як утримуватиме родину. Олександр вирішив повернутись до бджільництва.
«Ще в лікарні я задавав собі питання: що далі, куди рухатись, як утримувати родину? З тих набутих протягом життя справ мені найбільше подобається саме бджільництво. Хоча я маю управлінський та організаторський досвід, назад у школу повертатися абсолютно не хотілося. Хотілося швидше відновитися, робити якісь цікаві, корисні речі. І бджільництво — ще будучи в лікарні, вивчав, досліджував, шукав, наприклад, пасічника з протезом руки, щоб міг поратися біля вулика», — каже чоловік.
Ветеран біля власної пасіки. Суспільне Львів/Христина Кахнич
Повернутися до роботи на пасіці після ампутацій Олександрові допомагають протези та спеціальні пристрої. Для роботи з вуликами він використовує механічний протез, а також має міоелектричний. Окрім цього, у центрі «Superhumans» для нього розробили індивідуальний куксоприймач та встановили функціональніший гак.
«Бджоли не питають, скільки крил ти втратив. Наразі я використовую різні гаджети. Найліпше працювати на пасіці з механічним протезом, бо я маю також міоелектричний. Але його потрібно ще опанувати, тобто натренувати м’язи, щоб можна було втримувати різні деталі, рамки і тому подібне. Наразі мені оптимальніше механічний протез. У мене ще був інший, звичайний гак. На прохання Superhumans мені встановили більш функціональний гак. Крім цього, ще був розроблений куксоприймач, і таких у світі є тільки два. Це розробка українського протезиста, який працює в Superhumans. Він має індивідуальний дизайн», — розповідає пасічник.
Олександр працює з механічним протезом на пасіці. Суспільне Львів/Христина Кахнич
«Перебування на пасіці, в першу чергу, — це оздоровлення. Це інгаляція природними ароматами, що виходять із вулика. Це користь від продуктів бджільництва, меду, квіткового пилку. І взагалі праця — то є корисна. Із самого дитинства залучаю дітей до роботи. Протягом служби у війську було втрачено багато часу. Відповідно, зараз є можливість використати його, щоб разом із родиною провести час за корисною справою», — каже Олександр.
Донька Олександра Мирослава також доглядає за бджолами, у неї є власний рожевий вулик. Під час роботи на пасіці вона разом із батьком оглядає рамки та вулики.
«Я пам’ятаю, як ми в селі Бійничі — у нас цього року кілька місяців розташовувалася пасіка. Відповідно, ми виїхали родиною на пасіку, і Мирослава активно включилася в процес догляду за бджолами. Біля мене поралася, без остраху голими руками стукала по рамках», — згадує чоловік.
Олександр Федоров з дочкою Мирославою на пасіці Фото: Христина Кахнич
Олександр Федоров з дочкою Мирославою на пасіці Фото: Христина Кахнич
Олександр Федоров з дочкою Мирославою на пасіці Фото: Христина Кахнич
Олександр Федоров з дочкою Мирославою на пасіці Фото: Христина Кахнич
Олександр Федоров з дочкою Мирославою на пасіці Фото: Христина Кахнич
Олександр каже, що продовжує шукати рішення, які могли б полегшити роботу на пасіці після ампутації. Каже, хоче розробити функціонал, який буде зручним не лише для нього, а й для інших пасічників із ампутаціями.
«Можливо, щось вдасться придумати, щоб полегшити роботу мені особисто, і так само надихнути тих пасічників з ампутаціями, що можна легко працювати», — каже Олександр.
