За інформацією: Суспільне Львів.
Вік, стать, зріст, травми, хвороби та вид діяльності людини можна встановити за її кістковими рештками. Антропологиня Ольга Мінейко близько 20 років досліджує поховання різних історичних періодів. Львів’янка працювала з останками жертв масових репресій, досліджувала поховання в Батурині та останки історичних постатей.
Більше про роботу антропологині — у матеріалі Суспільного.
Антропологиня є науковим фахівцем меморіально-пошукового центру «Доля» та бере участь в ексгумаціях. За її словами, в Україні антропологією займаються вісім фахівців, а до ексгумаційних досліджень залучені лише двоє.
Жінка розповідає, що після ексгумації у польовій антропологічній лабораторії останки розкладають на столах окремо, в анатомічному порядку. Спочатку фахівці ідентифікують скелет, а потім проводять вимірювання та описи. Це роблять для того щоб встановити стать і вік людини, її зріст, а також виявити наявність поранень, які могли стати причиною смерті людини.
Робота у польовій антропологічній лабораторії. Суспільне Львів
Як Ольга Мінейко прийшла в антропологію
Антропологиня розповідає, що навчаючись на археології, ознайомлювалася з багатьма культурами. За її словами, на території України за весь час існувало понад 100 різноманітних культур. Їй було цікаво, як відрізнити їх одну від одної.
«В більшості звітів, скажімо, не було ні слова про саму людину. Саме так я зацікавилася антропологією. Мені було цікаво знати, як люди виглядали, чим вони займалися, наскільки вони були відмінними від сучасного населення, які вони виклики переживали і як адаптувалися до впливів зовнішнього середовища», — каже Ольга Мінейко.
Антропологією жінка займається близько 20 років. Першим її досвідом стало дослідження останків монахів Лаврівського монастиря Старосамбірського району. Це були кілька поховань, які їй довірили вивчити самостійно.
Антрополгиня Ольга Мінейко. Суспільне Львів
«Ще коли починала займатися цією наукою, мені було страшно навіть дивитися на скелети. Тобто вони мене лякали, але все-таки цікавість перемогла. І якщо дотримуватися техніки безпеки, то фактично будь-яке поховання, навіть якщо в людини було якесь інфекційне захворювання, навіть чума, холера та інші, є абсолютно безпечним. І чим більше часу пройшло з моменту здійснення поховання, тим безпечніше з ним працювати», — каже фахівчиня.
Що можна встановити за кістками
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Ольга Мінейко має також спеціалізацію з палеопатології — науки, яка вивчає хвороби давніх людей. За її словами, таких фахівців в Україні лише троє.
«Також ми вивчаємо різні зубні захворювання, для того, щоб зрозуміти, чим хворіли люди, як вони харчувалися, що переважало в їхньому раціоні. Зокрема, вивчаємо загоєння, незагоєння, травми, їхні механізми. Вивчаємо ознаки окупаційного стресу, які дозволяють нам говорити про певну професійну приналежність людини, тобто чим вона за життя могла займатися», — розповідає жінка.
Як пояснює антропологиня, за кістками можна визначити не безпосередньо професію людини, а фізичні навантаження, які вона мала за життя:
«Ми можемо казати, які навантаження найсильніші припадали на які групи м’язів, відповідно швидше реконструювати рухи, які людина виконувала найбільш повторювано і інші ознаки. І коли це все вкладається в загальну картину, ми можемо деякі з професій досить чітко встановити. Це, зокрема, вершництво. Це, зокрема, використання лука, метальної зброї в людини».
Як за кістками можна відтворити зовнішність
Ольги Мінейко каже, за кістками також можна визначити, якою була зовнішність людини:
«Так, це можливо, якщо повністю гарно збережений череп. Здійснюються певні обміри. Зокрема, в стандартній програмі наших досліджень ми робимо більше 50 об’єктів тільки черепа. Згодом можна використати ці дані і за допомогою комп’ютерної діагностики реконструювати зовнішність людини».
Аналіз ДНК дозволяє встановити фенотип — колір очей, волосся та шкіри, а найточніше вік людини можна визначити до її повноліття.
Антропологиня досліджує кістку. Суспільне Львів
Чим давні українці відрізнялися від сучасних
«Відрізнялись майже всім. Тобто вони мали абсолютно інший спосіб життя. В той час, там XII чи XVII століття, люди дуже рідко доживали до старості, до такої глибокої старості, до 70 років. А жінки помирали значно швидше. Близько навіть 35 років, 30–35 років. Дуже рідко доживали навіть до 55», — зазначає фахівчиня.
Антропологиня пояснює, що на тривалість життя впливали середовище, традиції та вірування.
«І навантаження, ще плюс недоїдання, проживання в не дуже гігієнічних умовах, воно все впливало. Будь-яке навантаження, воно впливало на людину. І в тих умовах люди не могли жити більше», — додає жінка.
Масові поховання жертв репресій
Ольга Мінейко каже, що її щоразу вражає робота з масовими похованнями. Більшість таких досліджень стосується останків 1941 року та 1945–1950-х років, які знаходять на території колишніх в’язниць.
«Це масові поховання, які ми виявляємо на території колишніх в’язниць. І ці поховання були здійснені за час окупації Галичини радянською владою. Саме тоді відбувалися найбільш масштабні, мабуть, репресії. І коли ми виявляємо ці поховання, це не просто там кілька десятків осіб, це іноді кілька сотень осіб, які загинули одномоментно. Це були дуже жорстокі розстріли», — розповідає фахівчиня.
Як за кістками визначають наслідки голодування
За словами Ольги Мінейко, наслідки голодування можна простежити за змінами в кістках. Коли людина починає голодувати, вона недоотримує багато мікроелементів і вітамінів.
«Оці всі дефіцитні стани, які є при рахітіРахіт — це захворювання переважно дітей раннього віку, яке виникає через дефіцит вітаміну D, кальцію чи фосфору та порушує правильне формування і мінералізацію кісток., при цинзіЦинга (скорбут) — це важке захворювання, яке виникає через гострий і тривалий дефіцит вітаміну С (аскорбінової кислоти) в організмі., при інших таких захворюваннях, анемії, зокрема, вони мають бути присутніми в цих людей і в досить такому хронічному вже стані. Окрім того, коли людина тривалий час не харчується повноцінно, навіть не то, що голодує, просто не харчується повноцінно, вона починає хворіти на різноманітні захворювання, в неї з’являються ускладнення різних, навіть, респіраторних звичних захворювань».
Окрім цього, на кістках може з’являтися ознака, яку називають мальформацією. Ольга Мінейко пояснює, що йдеться не про ламкість кістки, а про її здатність сильно піддаватися навантаженням і змінювати форму.
Дослідження Голодомору
За словами антропологині, серед проєктів, які вона хотіла б дослідити — це вивчення Голодомору:
«Найбільш масштабним і найбільш потрібним — це є вивчення Голодомору. В сучасному світі вже недостатньо нам лише писемних згадок, свідчень людей, бо з часом ми, працюючи, скажімо, в пошуково-екзаменаційній сфері бачимо, що ці свідчення не завжди відповідають дійсності».
Ольга Мінейко каже, що ексгумації також потрібні не лише для підтвердження історичних подій, а й для перепоховання людей за християнським звичаєм.
