За інформацією: Суспільне Львів.
У Львівській громаді 23-річний Андрій Видюк разом із дружиною виховує десятьох дітей, серед яких — рідна донька та дев’ятеро прийомних. Подружжя є батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу.
Про це повідомили у пресслужбі Львівської міської ради.
Історія родини розпочалася ще до того, як Андрій та Олена стали батьками-вихователями. Під час зародження стосунків вони обговорювали можливість не лише виховання власних дітей, а й прийняття у родину дітей, які залишилися без батьківського піклування.
"Ще коли ми зустрічалися з Оленкою, ми обговорювали, що, окрім дітей, яких народимо, хотіли б подарувати родину дитині чи дітям, які дуже на неї чекають. Проте життя завжди веде своєю дорогою, і так вийшло, що цих дітей стало одночасно дев’ятеро, а я в один момент став багатодітним татом. Коли був малий, я собі уявляв, що в мене буде багато дітей, — і так сталося", — каже Андрій Видюк.
До дітей подружжя прийшло через волонтерство. Саме тоді вони познайомилися з братами та сестрами, які згодом стали частиною родини.
"Ми йшли з рішенням, що хочемо стати батьками саме цим дев’ятьом дітям, бо коли волонтерили, то перетиналися з ними. Часто дружина каже, що це Соломія нас обрала. В один період ми багато волонтерили у Центрі підтримки дітей, і однією з цих дітей була Соломія. І коли приходив час прощатися, як ми їхали, завжди було дуже боляче. Пізніше на денних центрах чи таборах вона постійно запитувала, коли ж ми заберемо її назавжди", — каже чоловік.
Родина Андрія та Олени Видюків. Пресслужба Львівської міської ради
Андрій розповів, що бути молодим багатодітним татом — це не лише щастя, а й певний виклик. За його словами, більшість батьків-вихователів, з якими він спілкується, трохи старші за нього, тому спільні теми часто зводяться до питань виховання дітей. Водночас, як каже чоловік, його ровесники не завжди його розуміють.
"Класичний день багатодітного тата — це дуже ранній підйом. Треба розбудити старших дітей. У цей час дружина готує сніданок або ж самі діти — у них це чудово виходить. Потім старші йдуть до школи, молодших я везу у садок чи школу. Повертаюся додому, бо працюю дистанційно", — розповів багатодітний батько.
У графіку родини є регулярні поїздки до лікарні. Троє дітей мають гемофілію Гемофілія — це спадкове захворювання, при якому порушується згортання крові. У людей із гемофілією кров згортається значно повільніше, тому навіть невеликі травми можуть призводити до тривалих кровотеч.та потребують постійного лікування: їм двічі на тиждень необхідне внутрішньовенне введення препарату.
За словами Андрія, ця хвороба є одним із найбільших викликів для родини: "Гемофілія — це виклик, адже ми прив’язані до медичної установи. На це, практично, йде цілий день, бо ми стараємося не пропускати введення препарату. Щоразу, коли їдемо туди, діти кажуть, що не хочуть їхати. Я відповідаю, що теж не хочу. За два роки ми так і не звикли до цього".
Рішення подружжя стати батьками-вихователями підтримали всі рідні. Коли діти лише прийшли до родини, Андрій та Олена не наполягали на особливих звертаннях.
"Ми одразу казали: ви можете не називати нас мамою і татом. Це лише ваше бажання та відчуття. Зараз майже всі діти називають мене татом, окрім старших хлопців. Але це тому, що між нами не така вже й велика різниця у віці", — розповів Андрій.
Найбільше його бажання — щоб діти виросли щасливими людьми та створили власні міцні родини.
