Корабель знайшов археолог, який не здавався, попри те, що роками не міг знайти судно.
Через тридцять п’ять років після фатального спуску на воду група водолазів витягла більшу частину гармат, які згодом були продані / фото – wikipedia.org
Інженер-паливник шведського флоту та археолог Андерс Францен одного разу виявив корабель, який захоплював уяву шведів з того самого моменту, як він зник майже 400 років тому, пише Popular Mechanics.
Історія починається в 1625 році, коли король Густав II Адольф доручив голландському корабельному майстру Генріку Хібертссону побудувати величезний військовий корабель. Будівництво розпочалося в 1626 році, але того ж року Хюбертссон помер, і проблеми виникли ще до того, як корабель довжиною 69 метрів і висотою 50 метрів встиг вийти в море.
Софрінг Ханссон, капітан, який курирував будівництво, був стурбований тим, як просуваються роботи над кораблем. Він влаштував демонстрацію, під час якої 30 осіб бігали туди-сюди по палубі, продемонструвавши тривожну схильність корабля до крену. Один адмірал перервав демонстрацію через побоювання, що корабель може затонути саме в цей момент, поки він ще пришвартований біля причалу замку.
Відео дня
Однак король наполіг на тому, щоб продовжити підготовку до спуску на воду “Васи”. 10 серпня 1628 року корабель вирушив у свій перший і останній рейс під звуки музики, що долинали з берега Стокгольма.
Того дня найгрізніший військовий корабель, який коли-небудь бачило Балтійське море, було спущено на воду після урочистостей, що розпочалися вранці з церковної служби та продовжилися святковими заходами на причалі.
За лічені хвилини вітер почав кидати корабель з боку в бік. Тисячі людей, що вишикувалися вздовж берега, спостерігали, як сильний порив вітру нахилив “Васу” на лівий борт. Вода хлинула через відкриті гарматні порти на нижній палубі, і за лічені хвилини корабель занурився на 32 метри в гавані, всього за 1,2 кілометра від того місця, де він розпочав своє плавання. У результаті катастрофи загинули 30 членів екіпажу, які опинилися в пастці під палубою.
У виданні зазначили, що звинувачення розлетілися так само швидко, як і затонув корабель. У підсумку провину поклали на покійного Хюбертссона та на непропорційні розміри корабля.
Пізніше було встановлено, що надбудова корпусу була занадто високою й важкою для відносно невеликої частини корпусу, що знаходилася нижче ватерлінії. Цей дисбаланс робив “Васу” швидкою, але піднімав центр ваги високо над водою, так що навіть легкий вітер міг перевернути корабель.
Пошук загубленого корабля
Через тридцять п’ять років після фатального спуску на воду група водолазів витягла більшу частину гармат, які потім були продані. Після цього, через згасаючий інтерес, місцезнаходження “Васи” було повністю втрачено на довгі роки.
Однак Францен наполегливо намагався знайти цей корабель. Історичні записи вказували на місцезнаходження “Васи” на південному боці головного судноплавного каналу в Тегельвікені, навпроти острова Бекхомен.
Щоразу, коли археолог щось знаходив, він опускав у воду розроблений ним самим пристрій для відбору проб і за допомогою леза вирізав зразок. Протягом двох років його пошуки не давали результатів. Потім, у 1956 році, перейшовши на північний бік завдяки нещодавно виявленим архівним записам, він підняв невеликий шматок чорного дуба.
Знахідка Францена зацікавила водолазів військово-морського флоту, і в 1958 році вони підняли гармату, підтвердивши місцезнаходження “Васи” через 331 рік після її затоплення. Водолази два роки прокладали тунелі під кораблем, щоб прокласти кабелі, з’єднані з плавучими понтонами.
Уже 20 жовтня 1959 року екіпажі наповнили понтони водою, вивільнивши “Васу” з мулу. Утримуючи корабель під водою, екіпажі перемістили його до острова Кастельхольмен, а потім витратили ще один рік на підготовку до остаточного підйому з води. 24 квітня 1961 року, через 333 роки, корабель було піднято на поверхню.
На початку 1962 року на Стокгольмській верфі відкрився новий музей, де “Васа” була представлена публіці. Протягом 17 років фахівці безперервно закачували поліетиленгліколь у деревину через 500 форсунок, щоб замінити воду, яка висихала.
У виданні наголосили, що за дерев’яними кораблями, які ввібрали воду, необхідно ретельно доглядати одразу ж після їх підйому на поверхню. Коли деревина починає висихати, це може призвести до її руйнування. Навіть після 17 років безперервного обприскування деревина “Васи” продовжувала висихати під пильним наглядом фахівців з консервації, які контролювали рівень вологості.
