За інформацією: Суспільне Львів.
Львів’янка Тетяна Помірко вийшла на подіум вперше три роки тому. Каже, що навчатися дефіле пішла з цікавості. Цьогоріч їй виповниться 63 роки і вона бере участь у демонстрації одягу закордонних брендів, які приходять на український ринок.
Про це Суспільному розповіла модель Тетяна Помірко.
Тетяна з дитинства мріяла танцювати та співати. Але батьки були зайняті на роботі й водити доньку на гуртки не мали часу. Згадує, що одного разу мама таки відвела її на якесь прослуховування. Але там сказали, що у дівчинки немає слуху. Тож на тому її творчий розвиток завершився.
"У школі я була як сіренька мишка. Я боялася себе проявити, бути першою. Мені здавалося, що це соромно. Нас вчили, що "я – це остання буква в алфавіті"; нас навчали бути сірою масою", — згадує жінка.
Після школи вона пішла працювати й одночасно навчалася у "Львівській політехніці" на факультеті теплопостачання, вентиляції й кондиціонування на вечірньому відділенні. Згодом як молодий спеціаліст влаштувалася у науково-дослідний інститут, який обслуговував нафтопереробні заводи.
"Їздила у відрядження у всі ті заводи. Прийшла на роботу у 1987 році інженером третьої групи. А у 2002 році, коли звільнялася, була керівником групи", — каже Тетяна.
Ще працюючи, жінка вирішила опанувати ще одну спеціальність та вивчилася на фінансиста. Тож коли НДІ закрився, вона вже мала іншу роботу.
"Вдень я працювала у інституті, ввечері – бухгалтером. Це були дев’яності роки. Зарплату не платили, давали якісь купони. Треба було якось виживати. У мене на руках син, старенька мама. Вся увага була на них. Для себе часу не було", — розповідає вона.
Втілення дитячих мрій
Але минули роки, син виріс, мами не стало. Й Тетяна вирішила, що настав час згадати про свої дитячі мрії та почала їх втілювати.
"Це був 2015 рік. Мені виповнилося 53 роки. І я пішла на бальні танці", — говорить вона.
Попри побоювання, в групі її прийняли дуже добре. Тим більше, що там були як молоді танцюристи, так і старші за неї.
"Мені подобалося танцювати. Мені було краще йти туди, ніж додому з баняками бавитися. Я хотіла відірватися від побуту та одноманітності. В групі були люди віку від 20 до 70. Було хвилювання. Я думала чи мені це потрібно. Як я буду танцювати ча-ча-ча, джайв, танго чи вальс? Та це ж купа різних рухів, чи я запам’ятаю? Але я вирішила, що з чогось треба починати", — каже жінка.
У групі Тетяна познайомилася з партнером, почала брати участь у змаганнях у своїй віковій категорії. Партнер запропонував спробувати навчитися ще танцювати танго та бачату.
"Він хотів розвиватися. Причому це було так: він йшов спочатку сам, розвідував, а потім кликав мене. Їздили разом за кордон на танцювальні фестивалі. Звісно, на початках було важко вчитися новому, не все відразу виходило, тому що мені було 53, партнер був старшим. Не такі ми худенькі, не така легкість. Але мені дуже хотілося танцювати. Й з часом все виходило", — говорить вона.
Тетяна Помірко на подіумі. З архіву Тетяни Помірко
Звісно, за спиною жінки її знайомі почали обговорювати таке її захоплення.
"Ми виховані у тій парадигмі "що люди скажуть". Тому я в дитинстві та молодості була такою сіренькою, намагалася не висовуватися, бо ж люди скажуть, що я непорядна. А зараз… На роботі дивувалися, що я пішла на танці. Хтось підтримував. А хтось казав: "Навіщо воно тобі потрібно? Купи спиці та нитки, сиди й в’яжи щось. Чи вишивай". Я вмію і в'язати, і вишивати. Але хотілося іншого спілкування", — розповідає Тетяна.
На подіум у 60 років
Одного дня подружка Тетяни розповіла їй, що у Львові відкрилася школа для моделей для жінок від 40 років і старших. Жінка вирішила спробувати. Навчання тривало півтора місяця, двічі на тиждень. Моделей вчили позувати, дефілювати, підбирати одяг та провели кілька фотосесій.
"У групі були жінки від сорока років. Різних професій, але у кожної були якісь свої страхи. І щоби їх перебороти, вони прийшли в цю школу. Я завжди боялася спілкуватися. Мені здавалося, що мені бракує слів, я не вмію правильно висловитися, що мене неправильно зрозуміють. Тому я пішла туди, щоби перебороти той страх та отримати впевненість. Хотіла відчути, що я у своєму віці можу ще чогось навчитися", — розповідає модель.
А ось про те, що вона скоро вийде на подіум, навіть не думала. Це, за її словами, вийшло само по собі.
"Закінчили модельну школу і нам почали пропонувати взяти участь у благодійних показах", — каже Тетяна.
Розповідає, що навчатися було їй дуже цікаво. Але коли довелося позувати перед фотографами та виходити на подіум, то все, чому навчилася, забувала.
"Ти вчишся, а тільки побачила камеру, все забуваєш. А я мушу цьому навчитися. Перший вихід і – страх. Цей страх присутній до сьогодні. Кожен вихід – це хвилювання", — говорить вона.
Тетяна Помірко на подіумі. З архіву Тетяни Помірко
Жінка каже, що пропозицію презентувати одяг вона отримає тижні за два до події. І відразу зголошується.
"Чим ближче до дати, тим сильніше починаєш хвилюватися. Найбільше хвилювання в день показу, з самого ранку. Хочу правильно виступити, правильно позувати, дефілювати, не збитися, не зачепитися за щось", — ділиться Тетяна.
На подіумі йде не поспішаючи, статечно, як і належить жінці її віку.
"Думок при цьому немає жодних. Якщо ти починаєш щось думати, ти збиваєшся. Модель виходить й дивиться тільки в одну точку. Тому що як поведеш поглядом у зал, ти збиваєшся з ритму. Подіум освітлений, люди сидять з обох боків, часто в темряві, камери – попереду. Коли вперше зійшла з подіуму, подумала: вийшло, не збилася, пройшла. Зараз порівнюю фотографії трирічної давності, коли тільки вчилася позувати, й нинішні. Я бачу свою впевненість", — розповідає вона.
За її словами, на початках своєї модельної кар’єри демонструвала авторські вишиванки. А згодом почали звертатися модельєри різних напрямків.
"Зараз багато є пропозицій для моделей віку 55+, 60+. Наприклад, цими вихідними (13 червня, — ред.) на Lutsk Fashion Weekend я буду представляти сукню французького бренду, який заходить на наш ринок", — каже модель.
Життя поза подіумом
Коли Тетяна йде містом й нікуди не поспішає, каже, помічає, як на неї звертають увагу незнайомі люди.
"Я дуже люблю своє місто й люблю прогулюватися та дивитися на блакитне небо, сонце й гарні будинки. Йду і думаю: а як я йду? Відразу вирівнююся й стараюся йти рівно як модель. Я ловила погляди на собі. Навіть мене дивувало, що жінки висловлювали своє захоплення. Мені це приємно. Я вже не сіра мишка", — говорить вона.
Також підходять знайомитися чоловіки й запрошують на каву.
"Звісно, ніхто за тобою не біжить та не кричить: зачекайте. Але якщо я гуляю, то пропонують. Це чоловіки старшого віку, інтелігентні. Але я ввічливо відмовляю", — сміється жінка.
Тетяна Помірко. З архіву Тетяни Помірко
Озираючись назад, на себе, якою була років десять тому, каже, що змінилася.
"Раніше я би після роботи бігла додому, бралася за прибирання, готування, мила мамин кришталь. А тепер ми з чоловіком беремо ті кришталеві фужери, шампанське, їдемо кудись на природу і там собі відпочиваємо", — каже Тетяна.
