За інформацією: Суспільне Львів.
Нацгвардієць 2 Галицької бригади Микола Колосовський з Перемишлян разом із побратимами 114 днів тримав оборону позиції на Донеччині. Увесь цей час захисники були в умовах постійних обстрілів, пережили нестачу їжі та води. Після вирішального бою, в якому були поранені його побратими, Микола надав допомогу друзям, після чого нацгвардійці розпочали відхід, який тривав майже три тижні. Усіх вдалося врятувати.
Історією бійця поділилися на Facebook-сторінці Національної гвардії України.
Микола Колосовський брав участь в Антитерористичній операції, а після повномасштабного вторгнення росіян знову став на захист України.
Восени 2025 року нацгвардієць разом із побратимами зайняв позицію поблизу териконів на Покровському напрямку. Воїни чинили опір групам росіян і поодиноким штурмовикам, які намагалися просочитися вглиб підконтрольної Силам оборони території. У проміжках між боями хлопці обслуговували зброю, обстежували територію і поповнювали БК трофейними набоями.
Микола Колосовський. Facebook/Національна гвардія України
Чоловік розповів, що маленький бліндаж протягом місяців був для них домом. Умови там були надзвичайно важкими. Воду доводилося добувати, ризикуючи життям. Продукти їм доставляли дронами, але нечасто. Бували періоди, коли росіяни активно збивали такі літальні апарати, і бійці виживали завдяки знайденим консервам та залишеним речам на покинутих позиціях.
"Найгірше було без води. По туману бігали до калюжі біля терикону і набирали її. Так і жили. В одному з покинутих бліндажів ми знайшли півсотні банок консервованої квасолі. От нею харчувались. Зараз на квасолю важко дивитися", – згадує нацгвардієць.
Попри всі труднощі, за словами Миколи Колосовського, у бліндажі панувала атмосфера братерства. А сил надало аудіоповідомлення від дружини, яке по радіостанції передали йому побратими, та думки про щойно народжену дитину.
Нацгвардієць у бліндажі. Facebook/Національна гвардія України
2 січня позицію нацгвардійців атакувала російська штурмова група. Противник підійшов майже впритул. Зав’язався бій. Троє нацгвардійців понад дві години стримували росіян. Під час бою важке наскрізне поранення отримав Тарас на псевдо Бандера, ще один – Віктор на псевдо Старий був поранений у голову. Микола по черзі відбивав атаки та надавав медичну допомогу товаришам. В один із моментів росіянин кинув гранату просто під ноги воїну.
"Я не знаю, як зорієнтувався. Відштовхнув її і стрибнув глибше у бліндаж. Вона вибухнула за секунду і зачепила одного з росіян", – розповідає військовослужбовець.
Той штурм вдалося відбити. Проте, за словами чоловіка, стало зрозуміло: залишатися на позиції більше не можна, лишалося дуже мало часу до того, щоб росіяни стерли позицію нацгвардійців артилерією.
Після відбиття штурму Микола з побратимом розпочав евакуацію Тараса на псевдо Бандера. Гвардійці виготовили саморобні ноші і понесли пораненого. Шлях проходив через посадки, поля і заміновану місцевість і ще й із постійною загрозою дронів.
"Пораненого несли на руках, тягнули на ношах, перевозили на імпровізованих санчатах. Щоб ампули з ліками для Тараса не замерзли на морозі, Микола зігрівав їх власним тілом під одягом. Декілька разів група потрапляла під мінометні обстріли", — йдеться у повідомленні.
Під час одного з виходів бійців виявив російський дрон і передав координати. Тоді осколкові поранення отримав вже сам Микола та його побратим. Проте нацгвардійці рух не припинили. Групі вдалося дістатися до своїх наприкінці січня. В одному з сіл гвардійці зустріли бійців іншого спецпідрозділу, а згодом на допомогу підійшли побратими-десантники, які вивезли воїнів до стабілізаційного пункту.
"Найбільшою нагородою для мене стала тоді зустріч побратима з його мамою. Вона дуже зраділа, що її сина врятували, і він вижив", – згадує нацгвардієць.
Микола ділиться, що під час випробувань йому допомагали спогади про родину, підтримка побратимів та молитва. Увесь час на бронежилеті він носив вервицю, яку йому подарував товариш. Зараз нацгвардієць продовжує службу і виховує трьох дітей.
