За інформацією: Суспільне Львів.
Олександр Тимчак – ветеран російсько-української війни. Чоловік отримав мінно-вибухове поранення під час виконання бойового завдання. Після ампутацій двох кінцівок проходив реабілітацію на Львівщині. Тут заново вчився ходити та знову сів на велосипед. Зараз велоспорт — невід'ємна частина життя ветерана.
Більше про життя після поранення дізнавались кореспонденти Суспільного.
Олександр Тимчак до того, як долучився до лав Збройних сил України, працював на виробництві легкої автомобільної промисловості. Мобілізувався у червні 2024 року.
"Головне, з ким я приймав це рішення — це, звичайно, з дружиною і дочкою. Ми завжди, якщо складне рішення, складаємо список моментів, коли це "за", а коли "проти". Психологічно дійшли до тої точки, коли вирішили, що треба вкласти свою частинку в цю боротьбу. Для того, щоб люди у тилу могли жити так, як жили ми до цього", — каже Олександр.
Чоловік отримав поранення в листопаді 2024 року на Донецькому напрямку. Каже, тоді йшли виконувати бойове завдання на лінії зіткнення.
"Це була така пасмурна погода, вечір. Я йшов третім, наступив на міну "пелюстку". Завантажені ми були максимально — з БК і провізією. Я втратив координацію, похилився на сторону, приземлився на руку, а потім ліктем наступив на ще одну "пелюстку" . І відбулося таких підряд два вибухи, які зробили з мене те, що є зараз", — згадує військовий.
Чоловік розповідає, що повернення до активного життя та спорту було його головною ціллю з моменту отримання травми.
"Львів останній рік я часто відвідую. Тут мене протезували, вперше поставили на ноги. Тут я зробив перші свої кроки. Також вперше повноцінно проїхав на велосипеді. Це була моя мета, мабуть, ще після першого тижня поранення. Я сказав дружині: "Хочу їздити на велосипеді". Вона така: "Будеш". Я розумів, що це буде нелегко", — ділиться Олександр.
Зараз для таких поїздок у чоловіка є спеціальний спортивний протез. Олександр каже, що захоплювався велоспортом і до поранення:
"До війни я займався любительським велоспортом, для себе любив кататися, з дружиною їздить, з дитиною. Наприклад, їдемо в Карпати, я не уявляв собі відпочинок без велосипеда в Карпатах. (…) Зараз кожен мій заїзд — це перемога. В першу чергу над собою", — розповідає чоловік.
Олександр їде на велосипеді. Суспільне Львів/Ірина Грицан
Зараз Олександр живе у Переяславі. Каже, що після реабілітації почав інакше сприймати буденні речі.
"У своєму місті Переяслав я тренуюся, відпочиваю, гуляю, насолоджуюся життям. Відбулася своєрідна переоцінка життєвих цілей і взагалі, як такого часу життя. Це вплинуло досить позитивно на моє повсякденне життя, воно стало набагато цікавішим, ніж було до поранення", — ділиться ветеран.
У планах ветерана — масштабний велозаїзд. Олександр хотів би реалізувати довгий заїзд, який присвятить важливій події чи людям. Також чоловік ділиться ще однією мрією: до війни він їздив на мотоциклі, і зараз знову хоче сісти за кермо байка.
