“До останнього не зрадив присязі, яку дав ще в юному віці, а на фронті з його лиця ніколи не зникала посмішка”, – згадує про Юрія Багнія один з побратимів.
Юрій Багній — бориславець, випускник ЗЗСО № 1. У 18-річному віці хлопець вступив до лав Збройних сил України. У 2015-2016 у складі Закарпатської 10-ї гірсько-штурмової бригади воював в АТО. Від 25 лютого захищав Україну спочатку у Херсонській, а згодом у Донецькій областях. Загинув у бою з ворогом поблизу с. Трипілля 15 травня.
Сьогодні, 29 грудня, на фасаді рідної школи відкрили та освятили пам’ятну таблицю Юрію Багнію, яка тепер щодня нагадуватиме про Героя, про біль, про сльози, про горе українських матерів, про героїзм і незламність українського народу, про війну і про ціну перемоги.
“Молодий, красивий хлопець, який багато планував, мріяв та над усе любив життя. Любив свою матусю та сестричку, любив понад усе рідну Україну. Без вагань на другий день війни пішов захищати нашу рідну землю”, – говорить про хлопця директор школи Марія Попівняк.
Меморіальну таблицю відкрили міський голова Ігор Яворський, сестра Тетяна, голова “Спілки воїнів АТО Борислава” Ігор Саган та побратим п. Олег. Присутні помолилися за душу загиблого, вшанували хвилиною мовчання пам’ять Захисників. Освятив меморіальну дошку отець Володимир.
“Ще змалку та в юності, читаючи історичні книги про героїв, у своїй уяві я намагався уявити, якими насправді вони могли бути. Тепер, на жаль, нікому не потрібно уявляти, якими мають бути Герої українського народу. Вони жили й живуть посеред нас. На перший погляд, звичайні люди, які мають свої мрії та думки. Але в них є особлива риса — хоробре серце, безмежна любов до своєї землі, своєї країни, своїх рідних та близьких. При першій небезпеці за покликом серця вони беруть в руки зброю і йдуть захищати свою землю, не думаючи у цей час про небезпеку, не боячись втратити найважливіше — своє життя. Вони обов’язково переможуть ворога і проженуть нечисть з рідної української землі. Наша країна буде жити, працювати й розвиватися. А пам’ять про подвиги Героїв житиме вічно. Герої не вмирають!”, – сказав Ігор Романович.
