Звичне нам “алло” могло мати зовсім іншу альтернативу.
Звідки взялося слово “алло” / pexels.com
Коли ми відповідаємо на телефонний дзвінок, звичне “ало” вимовляємо майже автоматично і навряд чи замислюємося, чому розмова починається саме з цього слова. Тим часом на зорі телефонії єдиного привітання не існувало, і відповідний варіант з’явився далеко не відразу.
Розповідаємо, хто придумав слово “алло”, звідки воно походить і чому саме це коротке привітання з часом стало звичним для мільйонів людей.
Хто запропонував на початку розмови говорити алло
Наприкінці 1870-х років дротовий телефон здавався справжнім дивом техніки. Уявіть: людина піднімала слухавку й чула голос співрозмовника, який міг перебувати за багато кілометрів. Але разом із новим винаходом з’явилася й несподівана проблема – люди просто не знали, з чого починати телефонну розмову. Хтось кашляв у трубку, хтось кричав щось на кшталт “Гей! Хто там?”, а іноді абоненти просто мовчали.
Відео дня
Якість зв’язку в ті роки теж залишала бажати кращого: розмова супроводжувалася тріском і перешкодами. Тому потрібне було коротке й добре розрізнюване слово, за яким людина на іншому кінці лінії одразу розуміла б, що зв’язок встановлено.
Винахідник телефону Олександр Белл запропонував використовувати для цього морське вітання “Ahoy!” – “Ахой!”. У XIX столітті воно було добре знайоме – його використовували моряки, щоб привернути увагу іншого судна або людини на відстані.
Однак для звичайної телефонної розмови “Ahoy!” звучало досить незвично. Незважаючи на це, сам Белл від своєї ідеї не відмовився і навіть продовжував відповідати так на телефонні дзвінки досить тривалий час.
Свою версію відповіді запропонував конкурент Белла – Томас Едісон. Під час експериментів із телефонним обладнанням він використовував вигук “Hullo!” – слово, яким в англійській мові здавна привертали увагу або кликали людину на відстані. І саме з Едісоном багато в чому пов’язують походження слова “алло” у телефонній розмові.
У 1877 році він у листі запропонував використовувати “Hello” як телефонне привітання. Коротке й дзвінке слово добре підходило для недосконалого зв’язку того часу й поступово почало витісняти запропоноване Беллом “Ahoy”.
Уже 1878 року в одному з перших телефонних довідників, виданому в Нью-Гейвені, абонентам рекомендували починати розмову зі слів “Hulloa”. У міру поширення телефонії звичка говорити “Hello” закріплювалася дедалі сильніше. З цим привітанням пов’язали й телефоністок, які працювали на перших телефонних станціях, – пізніше за ними закріпилося прізвисько “Hello Girls”.
Саме ж “hello” з’явилося задовго до винаходу телефону. Спочатку це було скоріше не привітання в сучасному розумінні, а вигук, схожий за змістом на “ей!” або “ау!”. Саме телефон зробив його звичним способом розпочинати розмову.
