За інформацією: Суспільне Львів.
Руслан Леськів зі Стрия служить у Збройних силах України із 2022 року. Чоловік отримав нагороду від президента за збиття ракети. У війську почав писати вірші, видав книгу і працює над наступною.
Більше про війну та творчість Руслан Леськів розповів Суспільному.
У цивільному житті Руслан Леськів був відеооператором. А у Збройних силах — за допомогою ПЗРК збиває російські ракети.
"У мене була така мрія — збити ракету. І та нагода у мене з’явилася 17 вересня 2023 року близько 06:40 ранку. Звук такий — бах і все. Пізніше нам розказали, це була неділя, що ми налякали кількох грибників, бо прямо у них над головами ракета падала над лісом. Тобто вона минула населені пункти, це теж важливо. І все, я весь день радів, бо важливо, що вона кудись не прилетіла", — розповідає чоловік.
За збиття ракети Руслан Леськів отримав нагороду від президента.
"Класно, звісно, що оцінили, дякую, але основне було те, що я розумів, що та ракета кудись не прилетіла. Для мене було не важливо, чи дадуть мені нагороду, чи не дадуть, чесно", — ділиться військовослужбовець.
Руслан Леськів з ПЗРК. Фото з особистого архіву Руслана Леськіва
Під час служби Руслан почав писати вірші. А поштовхом до творчості стало відео із Маріуполя.
"Мені на телефон потрапили кадри сумнозвісні, як у Маріуполі в лікарні біжить пара молода і несе дитину поранену, яку потім не врятували. І потім ця молода жінка російською: “За що”. Я згадав, що моєму синові 2,5 роки на той момент. А пізніше почали випливати саме ті кадри дитячі. Мене огорнула якась така туга за сім’єю у цей момент і з’явилися думки про сина. І першим віршем, який я написав, була “Колискова”. Саме для сина, із оптимістичним кінцем, що попри все ми переможемо і головне, що ми збудуємо новий світ, який ці діти заслуговують. Бо цей світ, який дорослі зберегли, дуже жорстокий", — говорить Руслан.
Згодом вірші стали невід’ємною частиною його життя на війні.
"Відчуття перебування близько до обстрілів "Градами", чи обстрілів фосфором, якась там інколи втома людська, моральна, вона потребувала кудись вийти. Тобто у мене вона виходила якраз у вірші. Коли був час поспати, я одягав навушники, у мене практично усі вірші писалися під музику. Під мелодії. У мене є там цілий ряд улюблених мелодій, наприклад, німецького композитора Ганса Циммера, Тоні Андерсона, Джозефа Трапанезе. Це все із фільмів, наслідок роботи на телебаченні. Я просто закривав очі і писав", — каже військовий.
Руслан почав публікувати вірші у соцмережах і отримувати відгуки.
"Дуже закарбувалося у пам’яті як в мене був вірш про каву дружині. І був коментар, де жінка з Маріуполя пише у коментарі, що так, мені теж чоловік готував каву в нашій квартирі, якої вже немає. Суть в тому, що мій вірш подарував їй якісь світлі моменти. І тут я зрозумів, що мої вірші переросли суто рівень реабілітації для мене самого від розлуки з родиною, від тягарів війни, а почали допомагати ще й людям, які у коментарях почали прямо питати, коли буде збірка, я зрозумів, що писати у шухляду вже не вийде", — говорить чоловік.
Перша збірка Руслана Леськіва з’явилась у травні 2024 року, її презентували у Стрию. А зараз він працює над наступною книгою і казкою, яку написав для сина.
