За інформацією: Суспільне Львів.
Тенор Максим Шпинда пропрацював п’ять років хормейстером львівського хору "Гомін". Та коли отримав повістку для уточнення даних, то без роздумів пішов у ТЦК та мобілізувався.
Про це Суспільному розповів військовослужбовець Збройних сил України, нині – учасник чоловічого ансамблю "Fortes" культурних сил України та колишній хормейстер і керівник хору "Гомін" Максим Шпинда.
Хор "Гомін"
Свою співпрацю з хором "Гомін" Максим розпочав ще у 2007 році, бувши студентом Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка.
"Тоді це ще був чоловічий хор "Гомін". Мене запросили туди співати. І з першого курсу музичної академії я працював там як артист хору до 2013", — розповідає військовослужбовець.
Згодом була невелика перерва. І з 2019 року до 2024 працював хормейстером хору "Гомін".
"Хормейстер підбирає програму, робить аранжування. Це, фактично, як другий диригент. І я ще й співав, бо я все життя співаю", — каже музикант.
У вересні 2022 року розпочалася процедура приєднання хору "Гомін" до Львівського органного залу.
"Так з вересня 2022 року до січня 2024 я виконував обов’язки директора хору та хормейстера", — говорить він.
Тоді ж постало питання реорганізації чоловічого хору у змішаний.
"З серпня 2023 року ми вже почали запрошувати дівчат до хору", — каже хормейстер.
Повномасштабне вторгнення
О шостій ранку 24 лютого 2022 року Максима розбудив дзвінок від одного з колег по хору.
"Я ще спав. Я ще спросоння думаю: якого милого він мене будить? А він каже: "вмикай телевізор, війна почалася". Ще за місяць до цього казав братові, що буде війна. Він мені не вірив. Я, ніби, був готовий до цього. Але все одно це мене застало зненацька. Я три дні не спав. А на третій день витяг пачку цигарок і закурив. До того я не курив", — згадує чоловік.
В день, коли Росія розпочала масове бомбардування мирних міст України, йому запам’яталася погода.
"Погода була якась сіра, мряка. Сніжок падав. Ніби кінець світу настав", — говорить музикант.
Наступного дня всі хористи заклеювали вікна в репетиційній базі "Гомону" та готувати приміщення, щоб там змогли жити біженці. Про музику та співи тоді ніхто навіть не думав.
"Маю сусіда, військового. Я підійшов до нього спитати що мені робити. Він каже: "Ти зброю колись в руках тримав? Ні? То йди волонтерити, тут є кому воювати". Я й пішов волонтерити", — розповідає Максим.
Зустрівся зі знайомим, який мав кузню, та приєднався до виготовлення протитанкових їжаків.
"Ми спочатку варили маленькі. Кинули у соцмережах оголошення, що нам треба метал. Люди озивалися, ми приїжджали, забирали. Кожного дня наварювали по чотири мішки маленьких їжачків. Потім почали варити більші. Потім нам почали приганяти авто, щоби ми їх обварювали. Я ще перших 50 машин з ними зробив", — каже співак.
Активної концертної діяльності хор "Гомін" не вів, але час від часу чоловіки виступали та проводили збори для ЗСУ.
"Ми постійно допомагали збройним силам", — зазначає він.
Та ти – Маестро!
На початку 2024 року в органний зал прийшла повістка з ТЦК для Максима Шпинди для оновлення даних. Напередодні вже мобілізувався піаніст органного залу.
"Я вже розумів, що буду служити. У ТЦК мені сказали: "Та як ти лічность творчєская, маєш три дні, щоби попрощатися з хористами й повертайся", — каже військовослужбовець.
У військовому квитку записали спеціальність "диригент військового оркестру", але мобілізували його як номер обслуги кулеметного взводу. Згодом його перевели у піхотний батальйон, який через деякий час став мотопіхотним. А Максима скерували на навчання за кордон.
"Спочатку нас вчили в Україні. Дали мені в руки автомат Калашнікова. Я доти жодного разу його в руках не тримав. Я дуже скоро його розібрав та зібрав. Хлопці не повірили, що я це вперше роблю", — говорить співак.
Максим Шпинда. З архіву Максима Шпинди
Після місяця навчання новобранців відбирали на навчання у Польщу.
"Для того, щоби туди потрапити, треба було скласти тести з фізпідготовки. Я їх склав", — каже він.
Під час навчання у Польщі Максим отримав свій позивний – Маестро. Згадує, що кожної неділі українських військовослужбовців відпускали до церкви.
"То була українська церква. Нас групка, чоловік десять, поїхала. Там мене впізнала якась жіночка, каже: "Ви, напевно, до нас з "Гомоном" приїжджали". Я з ними почав службу співати. А вона попросила, щоби я ще після відправи щось заспівав. Побратими, що були зі мною, кажуть: "То ти — співак", — згадує Маестро.
Наступної неділі він знову був у церкві.
"Нам українська громада надавала багато смаколиків, пляцків різних. Хлопці раділи. Комбат, який там був, запропонував поїхати в іншу церкву, громада якої дуже допомагає нашим військовим, купують потрібні речі. Я мусив відпроситися від свого комбата. Він здивувався: "Ти що, співак? Я теж хочу послухати". Словом, я з двома комбатами їду в іншу церкву. Заспівав. Комбат аж просльозився", — розповідає чоловік.
До цього моменту його позивний був "Хормейстер". Але це слово для деяких побратимів було смішним для вимови і вони його всіляко перекручували.
"Комбат каже: "Та який ти співак? Та ти — Маестро", — усміхається він.
Після навчання у Польщі військовослужбовець навчався у Німеччині та Франції.
Максим Шпинда під час військових навчань, які відвідав президент Франції Еммануель Макрон. З архіву Максима Шпинди
Колядка з підвалу з-під Покровська
У листопаді 2024 року Максим уже перебував в зоні бойових дій на Покровському напрямку.
"Ми приїхали у погану пору року: зима, сльота, болото. Бомблять, хати розвалені. Покровськ ще не був сильно зруйнованим, але КАБи вже прилітали", — розповідає військовослужбовець.
Зізнається, що перебуваючи на лінії бойового зіткнення, співати йому не хотілося. Заспівав тільки одного разу. І то для того, щоби оголосити збір для потреб свого підрозділу.
"Підходить Різдво. Ми в підвалі сидимо третій тиждень, надвір не виходимо. Постійні прильоти, гупає. Вже 24 грудня настало. Думаю: треба щось заколядувати. Підхожу до свого командира, пропоную зробити якийсь збір. Він сказав, що нам треба. Я кажу: "Дайте мені дві години", — говорить Максим.
Знайшов відносно тихий куточок у підвалі, записав відео, де він колядує, показав командиру та запостив у соцмережі. За чотири дні співак наколядував 150 тисяч гривень, за які закупили старлінки та генератори.
Я теж через це пройшов
Після року перебування на Покровському напрямку Максима перевели у культурні сили України ЗСУ до чоловічого ансамблю Fortes, учасником якого є і соліст львівської опери Ігор Міхневич.
"Коли мене перевели, то мене хотіли забрати до себе ще два колективи. Ігор аж обурився, каже: "Та ми його до себе переводили", — усміхається музикант.
Каже, що вже третій місяць відновлює голос.
"Це як у спорті. Якщо ти два роки не займаєшся постійно, то м’язи слабнуть. Я вже трошки розспівався. Але чи я маю ту саму форму, що мав? Напевне, що ні", — каже він.
І додає, що разом з побратимами-співаками займається щодня по три години. А крім того ще працює сам.
"У нас є патріотичні твори. Коли я прийшов, то взяв дещо з репертуару "Гомону", зробив аранжування. Ми тільки два місяці працюємо як ансамбль і напрацьовуємо репертуар", — говорить військовослужбовець.
Наразі, за його словами, йому ще не доводилося виступати перед побратимами, які ще воюють.
"Згадую себе, коли я був на Покровському напрямку. Чи треба було мені тоді ті співи? Але я піду до своїх побратимів і скажу, що я теж там був, я теж це пройшов", — каже співак.
А ось з хором "Гомін" найближчим часом співати не планує.
"Мені хотілося б. Але це треба ходити на репетиції, знати і співати програму. Це ж не можна отако з залу вийти на сцену та заспівати. Я такого не вітаю. Зараз я служу і маю робити користь для армії. Але якщо вдасться разом заспівати хору та нашому ансамблю, то це буде чудово", — зазначає військовослужбовець Збройних сил України, нині – учасник чоловічого ансамблю "Fortes" культурних сил України та колишній хормейстер і керівник хору "Гомін" Максим Шпинда.
