За інформацією: Суспільне Львів.
Сьогодні, 23 травня, у Стрию відкрили "Дерево надії" — пам'ятний знак для нагадування про безвісти зниклих військовослужбовців та тих, які перебувають у полоні.
Як розповіла Суспільному керівниця громадської організації "Голос надії" та дружина зниклого безвісти захисника Юлія Яцик, цей проєкт — результат спільної роботи. Автором малюнка став художник Нікіта Тітов, архітектор Орест Телішевський переніс ідею у програму для створення креслень, а директор 16-го училища Роман Берездецький деталізував макет у більших розмірах, щоб його можна було вирізати з металу.
"Ідея створити пам’ятний знак для безвісти зниклих військових розроблялася міською радою та Будинком воїна вже давно. Коли рік тому в мене зник чоловік і я прийшла в Будинок воїна, то запитала, чому справа стоїть на місці. Мені пояснили, що попередній варіант від художника не знайшов підтримки серед родин. Тоді я почала шукати інші ідеї, обговорювати їх із дівчатами, які туди приходили, і ми зрештою остаточно вирішили, що це має бути дерево", — розповіла Юлія.
Художник Нікіта Тітов розповів Суспільному, що для обговорення знаку приїжджав у Стрий і зустрічався із родинами наших Героїв.
"Їхня думка має бути не просто почута — вона має відчуватися в таких рішеннях. Створити саме "Дерево надії" — це було прохання родин, їхнє відчуття і бачення, а я лише спробував їх почути" — ділиться художник.
“Дерево надії” у Стрию. Суспільне Львів/Тетяна Боярчук
Він пояснив ідею такого вигляду знаку.
"В основі ідеї "Дерева Надії" — руки, що як гілки та листя проростають із нього і тягнуться до кожного з нас. Це руки Героїв, які взяли на себе відповідальність за долю і майбутнє країни, які взяли зброю і стали на її захист. Ці руки тягнуться до кожного із закликом так само взяти відповідальність — за країну, за близьких і рідних наших воїнів, які наразі перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Вони закликають підтримати їх, зробити все можливе, щоб визначити їхній статус і повернути на рідну землю. Ми маємо підтримувати одне якого, незалежно від статусу. Маємо тримати себе в руках і завжди протягувати руку допомоги всім, хто цього дійсно потребує, особливо тим, хто став на захист України" — розповідає він.
Етап узгодження тривав приблизно рік. Було декілька варіантів меморіалу.
"Для мене особисто цей проєкт — це можливість не тільки підтримати й розділити цей біль, а й спробувати зробити щось дійсно важливе, щоб пам'ять і надія жили попри все", — каже художник.
Юлія Яцик говорить, що вирішили не чіпляти на дерево фото чи дані зниклих, оскільки за даними потрібно ретельно стежити і корегувати.
"Дані постійно змінюються — приходять підтвердження ДНК або ж стає відомо, що хлопці в полоні. За цим списком потрібно постійно стежити й коригувати його. Тому ми вирішили зробити знак без імен, а натомість чіпляти на нього стрічки. Кожна родина вирішуватиме по-своєму: хтось захоче почепити стрічку з ім'ям свого зниклого безвісти чоловіка чи сина, хтось ні. Але для багатьох це важливо, адже це історія їхньої рідної людини, її теперішній життєвий шлях. Якщо ж згодом доля військового прояснюється, стрічку можна буде зняти", — зазначає жінка.
Мирослава Войтович, яка теж є однією із ініціаторок встановлення знаку, чекає на свого чоловіка Михайла. Розповідає, що він із перших днів війни добровільно пішов воювати.
"Три дні стояв в черзі під військкоматом, щоб його мобілізували. Він найбільше любив наших доньок і хотів для них мирного майбутнього. Він казав: "Якщо внуки запитають: діду де ти був, коли була війна? А я скажу, що був удома?"", — ділиться Мирослава.
Михайло зник безвісти 17 травня 2024 року поблизу села М'ясожарівка Луганської області.
"Всі побратими сказали що він загинув, його не змогли винести з поля бою. І тому ми ініціювали створення цього знаку. "Дерево" — це біль, це чекання, інколи зневіра, а також символ надії, віри в те, що мій чоловік знайдеться і повернеться. А також символ того, що і громада має пам'ятати тих, які в невідомості", — підсумовує жінка.
