За інформацією: Суспільне Львів.
У Народному домі міста Шептицький, що на Львівщині, організували гурток "Пан та панянки". В ньому беруть участь як місцеві жителі, так і переселенці.
Більше про діяльність гуртка — в матеріалі Суспільного.
Через бойові дії учасниця колективу Світлана Гринь змушена була втікати зі свого рідного міста Енергодар, яке перебуває в окупації разом із Запорізькою атомною станцією.
"Моє місто окуповане з перших днів. Вони підходили, щось домовлялися, щоб ми їх пропустили. А потім почали стрілять. І нам наш мер сказав більше не виходити. І далі вже пішов цей жах — окупація. Була пів року в окупації. Все була надія, що це не надовго, що це все закінчиться", — розповіла Світлана Гринь.
Світлані Гринь вдалось виїхати з окупації — тепер вона тимчасово живе у Шептицькому — плете сітки та співає у місцевому колективі.
"Я тут розкрилася. Навіть психолога не треба, коли ми тут і відволікаємось від тих думок, від тих спогадів, які не можуть бути спогадами, вони просто наше життя", — зазначила Світлана Гринь.
Гурток “Пан та панянки”. Суспільне Львів/Наталка Новацька
Співає в гурпі "Пан і панянки" і Анна Крамська зі Сум. Жінка приїхала до Шептицького у березні цьогоріч. Проте її діти із онуками досі залишаються в Сумах.
"У нас є хатина біля Сум — 9 км. Прилетіло 2 КАБи. Десь за метрів 150 зірвалося розірвався один. Зніс подвір’я вщент. Нема подвір’я, одна яма і більше нічого. А біля нашого будинку КАБ впав в асфальт, але не розірвався. Коли летить КАБ — це не можна передати, що це таке. Дуже страшно", — мовить Анна Крамська.
Творчим керівником та єдиним чоловіком у гуртку є Олег Побережник. Двічі на тиждень він разом із колективом проводить репетиції.
"Швидше вони мене надихають, ніж я. Репетиції у нас проходять всі на одному диханні. Для мене це найкраще задоволення – прийти і вийти з неї щасливим, усміхненим. І прекрасно, що я даю щось людям, що їм подобається", — зазначив Олег Побережник.
Директорка Народного дому міста Шептицький Іванна Ейнхор розповіла, що гурток "Пан і панянки" згуртував людей різного віку.
"Тут вони мали би знайти нову родину для себе і можу сказати, що нам це вдалося. "Пан і Панянки" згуртував таких людей різного віку і в більшості — літніх людей. Це дуже класно. Вони розповідали усі свої історії. Вони біжать на наше заняття, як на свято. Але паралельно до того всього — вони віднайшли тут фактично свою другу родину", — підсумувала Іванна Ейнхор.
