За інформацією: Суспільне Львів.
Сьогодні, 1 липня, у Львові прощаються із дисидентом Ігорем Калинцем, який помер 28 червня.
Як повідомила кореспондентка Суспільного, чин похорону розпочався в 12:00.
Донька Ігоря Калинця Дзвінка Калинець-Мамчур 29 червня говорила про те, що на похорон її батька не треба приносити квіти та вінки, а гроші за бажанням можна перерахувати на ЗСУ.
Поет, письменник та дисидент, багаторічний політв’язень радянських таборів і лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Ігор Калинець помер 28 червня у Львові.
Прощання з Ігорем Калинцем Суспільне Львів/Іванка Дусько
Прощання з Ігорем Калинцем Суспільне Львів/Іванка Дусько
Прощання з Ігорем Калинцем Суспільне Львів/Іванка Дусько
Прощання з Ігорем Калинцем Суспільне Львів/Іванка Дусько
Прощання з Ігорем Калинцем Суспільне Львів/Іванка Дусько
Також сьогодні, 1 липня, як повідомили в пресслужбі Львівської міської ради, через похорон Ігоря Калинця в місті приспустили державні прапори.
Що відомо про Ігоря Калинця
Ігор Калинець — поет і прозаїк, один із чільних представників пізньошістдесятницької генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв’язень. Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка. Відмовився від Ордену Ярослава Мудрого IV ступеня на знак протесту проти зросійщення.
Чоловік народився 9 липня 1939 року у Ходорові (нині Львівська область, — ред.). У 1956-1961 роках навчався у Львівському університеті на філологічному факультеті. Після закінчення працював у обласному архіві.
За участь у дисидентському русі 11 серпня 1972 року Ігоря Калинця засудили до 6 років ув'язнення суворого режиму та 3 років заслання. Покарання він відбував у концтаборах у Пермі разом з Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем, Степаном Сапеляком та іншими. Заслання відбував разом із дружиною Іриною Стасів-Калинець на Забайкаллі, у с. Ундино-Посєльє, Балейського району в Читинській області.
На волю вийшов у 1981 році (реабілітований у 1990). Після повернення до Львова працював у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника.
З 1987 року разом із дружиною Ігор Калинець почав відігравати провідну роль у пробудженні вільного культурного і громадського життя Львова: організовував масові акції пам'яті поета Богдана-Ігоря Антонича, композитора Василя Барвінського, брав участь у виданні журналу "Євшан-зілля".
Поет отримав Державну премію України імені Тараса Шевченка за книжку вибраних поезій "Тринадцять аналогій" (1992). Окрім творів для дорослих, писав також вірші для дітей.
У 2019 році, з нагоди ювілею, мер Львова Андрій Садовий від громади міста вручив Ігорю Калинцю почесну відзнаку "Золотий Герб міста Львова".