За інформацією: Суспільне Львів.
У Львові 29 липня відбулося прощання зі штурмовиком Антоном Стабровським, який був членом національної паралімпійської збірної України з плавання та майстром спорту міжнародного класу. Спортсмен не був військовозобов’язаним за станом здоров’я, проте у 2024 році він пішов добровольцем на фронт, а через рік загинув.
Про це повідомила кореспондентка з місця події.
Загальноміська церемонія прощання відбулася на площі Ринок у Львові, а чин похорону — у Гарнізонному храмі святих Петра і Павла.

Прощання із Антоном Стабровським Фото: Ольга Іващук

Прощання із Антоном Стабровським Фото: Ольга Іващук

Прощання із Антоном Стабровським Фото: Ольга Іващук

Прощання із Антоном Стабровським Фото: Ольга Іващук

Прощання із Антоном Стабровським Фото: Ольга Іващук
За збірну України Антон Стабровський виступав з 2004 по 2016 роки. Він був нагороджений відзнакою Президента України — орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
На прощання також прийшла тренерка паралімпійської збірної Олена Сальнікова.
«Антон — бронзовий призер Паралімпійських ігор у Пекіні, чемпіон світу 2006 року, чемпіон Європи 2009 року, багаторазовий призер чемпіонатів світу та Європи. Завжди веселий, добрий, позитивний. З ним мій мозок тренера ніколи не мав права “виключатися” чи розслаблятися», — каже Олена Сальнікова.

Олена Сальнікова. Суспільне Львів
Перший віцепрезидент Федерації плавання України Андріян Гутник пригадує Антона як скромну людину:
«Протягом 12 років у збірній він був таким тихеньким хлопчиком, який приїжджав з медалями чемпіонату Європи, який ставав чемпіоном світу, який був бронзовим призером Олімпійських ігор. Справді людина, яка нічого не говорила про свої досягнення, а показувала їх на справі і приносила великі здобутки для України за життя».
Повернувся з-за кордону, щоб піти на фронт
В останні роки, по завершенню спортивної кар’єри, Антон Стабровський проживав за кордоном. Але у 2024 році повернувся до України та підписав контракт із третьою штурмовою бригадою. Попри порушення зору, він став добровольцем.
Антон Стабровський загинув у 2025 році на східному напрямку, розповів його брат Олексій.
«Він був за кордоном, адже був паралімпійцем. Відповідно, у нього була інвалідність ІІ групи, тож він не був військовозобов’язаним. Але повернувся зі словами: “Я хочу піти. Я відчуваю, що так потрібно. Відчуваю, що мені це треба”», — каже Олексій Стабровський.

Олексій Стабровський. Суспільне Львів
Про те, яким був Антон Стабровський, згадує плавець-паралімпієць Мар’ян Квасниця.
«Я влітку передзвонив до нього, як дізнався, що він пішов. Він сказав: ″Я прийду, прийду в басейн, буду плавати. Треба зайти в гості до вас на плавання”. Талановитий був як спортсмен. І людина дуже добра була», — згадує Мар’ян Квасниця.

Мар’ян Квасниця. Суспільне Львів
Загиблого спортсмена та воїна-добровольця поховали у Львові на Голосківському цвинтарі на прохання родини.
Що відомо про 38-річного Антона Стабровського
Антон Стабровський народився 12 вересня 1987 року у Львові. Навчався у середній школі № 6. Із дитинства займався плаванням у ДЮСШІ «Галичина» при Львівському регіональному центрі «Інваспорт». Закінчив Львівський державний інститут фізичної культури.
Упродовж 2004–2016 років представляв Україну у складі національної паралімпійської збірної. Як йдеться на Facebook-сторінці Львівської обласної Федерації плавання, серед його найвагоміших досягнень:
- Бронзова медаль Паралімпійських ігор 2008 року в Пекіні;
- Чемпіон світу 2006 року в естафетному плаванні та бронзовий призер на дистанції 100 м батерфляєм (клас S12);
- Чемпіон Європи 2009 року;
- Срібний призер чемпіонату Європи 2011 року;
- Четверте місце на Паралімпійських іграх 2012 року в Лондоні;
- Бронзовий призер чемпіонату світу 2013 року та чемпіонату Європи 2014 року.
Влітку 2024 року Антон добровільно став на захист України. Проходив службу у складі 3-ї окремої штурмової бригади. 18 грудня 2025 року під час штурмових дій поблизу села Греківка на Луганському напрямку з ним було втрачено зв’язок. Відтоді він вважався зниклим безвісти.
Нагороджений відзнакою Президента України — орденом «За мужність» ІІІ ступеня.