За інформацією: Суспільне Львів.
У Львові жінка, аби врятувати коханого, віддала йому частину печінки. У чоловіка діагностували цироз печінки останньої стадії і часу на очікування органу від посмертного донора було обмаль. Трансплантація пройшла успішно.
Про це повідомили у пресслужбі Першого ТМО Львова.
43-річний Іван та 48-річна Світлана Подлєднєви разом уже пів життя. Усі випробування вони долають разом. Тож, коли Івану в липні раптово стало зле – прокинувся з втричі вздутим животом, пішли до лікаря вдвох.
“Нам там провели УЗД. Сказали асцит – накопичення рідини в черевній порожнині. Тоді я запитав у лікаря, чи все добре. Він відповів: так. Але дружині жестом махнув, що ні”, — розповідає Іван.
Світлана розповіла, що була шокована: у її чоловіка виявили цироз печінки останньої стадії. Часу на порятунок було обмаль. Протягом місяця дружина не наважувалася сказати Іванові всієї правди і самотужки шукала лікарів, які могли б допомогти. Через знайомих дізналася, що у Львові працює Центр трансплантології, де виконують найбільшу кількість пересадок в Україні. Туди Світлана і привезла чоловіка.
У Львові пацієнта відразу поставили в лист очікування. Але часу чекати в нього майже не було: постійно була загроза критичної кровотечі та смерті. Ускладнювало пошуки донора і те, що в Івана — найрідкісніша четверта група крові. Світлана має універсальну першу, тож без роздумів зголосилась стати доноркою для свого чоловіка.
“Ймовірність того, що Світлана підійде, становила близько 25% – це дуже мало. Співпадіння групи крові – лише один із параметрів. Ми враховуємо багато чинників, зокрема й розміри печінки. Проводимо пацієнтам велику кількість обстежень, щоб бути абсолютно впевненими, що орган можна безпечно трансплантувати”, — пояснює лікар-трансплантолог Володимир Дятел.
Іван та Світлана Подлєднєви. Пресслужба Першого ТМО Львова
Сумісність пари як донора і реципієнта виявилась ідеальною. Тож лікарі невідкладно призначили операцію. У жовтні спеціалісти Центру трансплантології успішно виконали родинну пересадку печінки – від дружини чоловікові. І донорка, і реципієнт добре почуваються після трансплантації та мають чудові результати аналізів.
“Ми дуже щасливі, бо любимо одне одного і тепер зможемо знову мріяти та жити далі. Це нас загартувало й дало розуміння, що життя – найбільша цінність”, — додає Іван.
