За кольором ізоляційної стрічки стоїть ціла історія політичних і технологічних перетворень.
Колір ізоляційної стрічки був обраний не випадково / Колаж УНІАН, фото freepik.com, скріншот
Синій рулон ізоляційної стрічки по праву можна вважати одним з найбільш впізнаваних символів повсякденного життя в СРСР. Цей простий предмет, намотаний на пластикову котушку, давно вийшов за рамки суто технічного призначення і став частиною побутової культури.
Але у багатьох виникає питання: чому серед безлічі можливих відтінків саме синій виявився найпоширенішим? Розберемося, в чому тут суть і чому синя ізоляційна стрічка краща за інші.
Що означає синя ізоляційна стрічка – чому вона була така популярна
Витоки сучасної ізоляційної стрічки пов’язані з продукцією американської компанії, яка в 1946 році запатентувала клейку електроізоляційну стрічку на каучуковій основі.
Відео дня
До речі, після майже століття, технологія її виготовлення неодноразово змінювалася, але якщо ви коли-небудь задавалися питанням, з чого роблять синю ізоляційну стрічку зараз, то найбільш ймовірна відповідь – полівінілхлорид, пластик, що виробляється з кухонної солі та продуктів нафтопереробки.
Втім, перші зразки ізоляційної стрічки зовсім не були синіми – випускалися світлі варіанти, в тому числі білі та жовті. Однак незабаром виявилося, що під впливом сонячного ультрафіолету такі матеріали швидше втрачають міцність і еластичність.
Рішенням стало додавання темних пігментів, що підвищують стійкість до світла. Так у виробництві закріпилися більш практичні кольори – синій і чорний.
Саме такі стрічки в післявоєнний період почали поставлятися в країни соціалістичного табору. Виробництво якісного ПВХ вимагало розвинених технологій, тому імпортні рішення виявилися затребуваними. В результаті в торговельній мережі найчастіше зустрічалася саме синя ізоляційна стрічка, і поступово цей колір став сприйматися як “стандартний”.
Який колір ізоляційної стрічки для чого – сучасні стандарти
Оскільки з тим, чому ізоляційна стрічка синя, розібралися, слід згадати, що в СРСР насправді існувало два основних типи ізоляційної стрічки.
Перша – чорна тканинна, що випускалася всередині країни. Її виготовляли на основі бавовняної тканини, просоченої клейовим складом. Така стрічка була дешевою і термостійкою: при нагріванні вона не плавилася, а обвуглювалася.
Однак у неї були й недоліки – клей з часом висихав, поверхня бруднила руки, а герметичність залишала бажати кращого. Зате завдяки шорсткій фактурі її часто застосовували для обмотування ручок інструментів і спортивного інвентарю.
Другий різновид – ПВХ-стрічка, те, що ми знаємо як синя ізоляційна стрічка СРСР. Вона відрізнялася гнучкістю, вологостійкістю і хорошими діелектричними властивостями, але при сильному морозі ставала жорсткою і ламкою.
Тож яка ізоляційна стрічка краща, синя чи чорна, залежить від мети її застосування. Якщо вам важливо забезпечити водонепроникність, то краще буде синя, а якщо ви збираєтеся використовувати стрічку на відкритому повітрі в холодну пору року, то перевагу варто віддати чорній.
Крім синього кольору існували білі, жовті, червоні і зелені варіанти, що застосовувалися для маркування проводів. Проте саме синій варіант отримав найбільше поширення в побуті.
Згодом синя ізоляційна стрічка перетворилася на універсальний інструмент “на всі випадки життя”. В умовах дефіциту вона замінювала скотч, клей і навіть дрібні кріпильні елементи. Нею фіксували дроти, ремонтували побутову техніку, підклеювали шпалери, скріплювали упаковки. Автолюбителі використовували її для тимчасового ремонту деталей і захисту фар. В армії вона застосовувалася для з’єднання магазинів стрілецької зброї.
У якийсь момент навіть з’явилася іронічна формула: якщо річ не можна полагодити синьою ізоляційною стрічкою, значить, вона не підлягає ремонту.
