Втратила маму, діда і дім: тернополянка Анастасія Цяпало робить перші кроки після ракетного удару

19 листопада 2025 року багатоповерхівка у Тернополі, де жила Анастасія Цяпало з рідними, була зруйнована внаслідок російського ракетного обстрілу. Тоді загинуло 38 людей, зокрема мама дівчинки та дідусь. Сама Анастасія отримала глибокі опіки 15% тіла. Після двох місяців лікування опіків у Львові вона проходить реабілітацію, робить перші кроки після поранення, а також готується до виписки.

Про це повідомили у пресслужбі Першого ТМО Львова.

На світанку 19 листопада 2025 року тернопільська школярка Анастасія Цяпало поспіхом вдягалася, аби спуститися з рідними в укриття. Проте не встигли — пролунав вибух.

"На мене ринула хвиля полумʼя та диму. Дихати було дуже важко. Мама знепритомніла в мене на руках. Потім я дізналася, що вони з дідусем загинули", — розповідає дівчинка.

Внаслідок ракетного удару по Тернополю загалом загинуло 38 людей, восьмеро з яких — діти. Настя отримала глибокі опіки 15% поверхні тіла: постраждали руки, ліва нога, обличчя, шия, очі та дихальні шляхи. Вона опритомніла лише на третій день після обстрілу — вже у Львові. Останнє, що вона пам'ятала — як вони з бабусею, яка теж отримали опіки, вибираються на балкон.

"Усе в тій пилюці, вся кіптява, все це — просто в очі, ще й жар. І так йдеш, просто не знаєш, куди йдеш, надієшся, що ти вийдеш. Якимось чином ми все-таки вийшли на балкон. А я все-таки в тому всьому розгледіла, що вікон, навіть рам нема. Я починаю перелазити, хотіла вже просто вистрибувати з того балкону. Зламаю руку, ну нічого страшного, хоча би виживу. Перекидаю ліву ногу, пробую перекинути праву, а вона в мене застрягла в чомусь. Тільки хочу ще раз попробувати ногу перекинути, на тому моменті я так вдихаю ту всю кіптяву і мене виключає просто на балконі. Ну, а потім вже опритомніла аж тут", — пригадує дівчинка.

Перший тиждень у лікарні святого Миколая тернополянку рятували спеціалісти відділення інтенсивної терапії та анестезіології. Дівчинці наклали трахеостому, щоб забезпечити підтримку дихання через ШВЛ.

"Дівчинка приїхала нестабільна, критична, стан був дуже важкий. З основного в неї були ділянки опіків — це лице, відповідно, підозра на опік дихальних шляхів, очей, кисті рук і ліва нога. Вона була зразу взята в операційну, почалась інтенсивна інфузійна терапія, відігрівання пацієнта, дебридмент ранДебридмент рани – це , відповідно, перев'язки і стабілізація стану. Після чого була переведена у відділення реанімації, де продовжила своє лікування", — розповідає лікар-анестезіолог Андреас Вʼятровський.

Кожні чотири години пацієнтці давали знеболювальне, а всі перевʼязки проводили під наркозом.

"На початку це просто пекло було. М'яко кажучи. Бувало таке, що навіть до двох годин не витримувала і треба було знову знеболювати. Це такий біль був, як ніби воно реально, ну, просто пече або, не знаю, так нерв коли защемить, то таке теж відчуття. Воно просто пече вогнем, це терпіти просто нереально було", — пригадує Анастасія.

Тим часом бабусю Насті рятували тернопільські лікарі.

"У мене були опіки, але не такі страшні як в Насті. В мене була опечена рука, під грудьми ділянка і невеличка біля пояса. Були обпалені рогівки очей, втратила голос, ну, обпалені трахеї всі були, але голос відновився, щоправда довго відновлювався, майже до місяця часу. Голосові зв'язки не змикалися, але це вже пройшло. А тепер я вже біля Насті, тому що треба їй допомагати", — ділиться бабуся дівчинки Тетяна Неспляк.

Після того як стан дитини вдалося стабілізувати, її перевели в хірургічне відділення, де довго лікували глибокі опіки. Робили це за допомогою оперативних втручань: видалення відмерлих тканин — некректомій, методу аутодермопластики — пересадки власної шкіри пацієнтки. Лікування Насті здійснювалося за участі мультидисциплінарної команди опікового відділення.

Паралельно з Настею ще в реанімації почали працювати спеціалісти відділення дитячої реабілітації "Unbroken KIDS": фізичний терапевт, ерготерапевт та психолог. Долучилася до роботи з дівчинкою і команда "Школи супергероїв". Через опіки верхніх і нижніх кінцівок Насті довелося працювати над відновленням навичок ходьби та наново вчитися робити елементарні побутові речі.

"Зараз працює ціла команда. Якщо ми говоримо загальну нашу мету, це, звісно, повернутись до тієї активності, яка була раніше, зокрема, повернутися в школу і повернутися до гри в баскетбол. Зараз працюємо над навичками, тобто ми вчимося заново одягатися, зачесуватися, їсти. Я як фізичний терапевт працюю над функцією ходьби, тобто ми заново повертаємо цю функцію", — каже фізичний терапевт лікарні святого Миколая Сергій Худа.

Настя вже зробила свої перші кроки і продовжує працювати над витривалістю. За словами фізичного терапевта, ціль пацієнтки на наступний тиждень — самостійно пройти 100 метрів.

"Завдяки своїй силі волі, надії на перемогу, вона взяла себе в руки і, як то кажуть, вона швидкими темпами йде до одужання. Вона — молодчинка. Вона витримала дуже важкі болі, але змогла. Емоції переповнюють, тому що я побачила перші кроки, можна сказати, впевнені кроки. І ми надіємося, що так і буде продовжуватись, що вона якнайшвидше зможе одужати і своїми ніжками гарно піти додому. Ми віримо в те, що вона зможе і докаже всім, що вона найсильніша", — говорить Тетяна Неспляк.

Анестезіолог Андреас В'ятровський зазначає, що попри всі труднощі Настя завжди була сильною та не здавалася.

"Настя — така дівчинка, яка, незважаючи на ті всі події, які відбулися в її житті, завжди залишалася сильною і в якісь певні моменти підтримувала нас, що все буде добре, вона зі всім впорається і, в принципі, що все буде добре. Так воно і відбулося", — каже чоловік.

Анастасія Цяпало проходить реабілітацію у Львові

Невдовзі Настю планують виписати, після чого вони з бабусею повернуться до рідного міста.

"Хочеться вже додому, у рідний Тернопіль, треба, хочеться вже додому, все. Мушу все робити, що в моїх силах, щоб якнайскоріше якось відновитись, щоб скоріше там руки повністю функціонували, ноги, щоб я ходила, бігала скоріше, на той самий баскетбол вернутись, ну щоб все могла. Тако скоріше, скоріше, скоріше, бо всі чекають", — ділиться дівчинка.

Після обстрілу їхня з бабусею квартира повністю зруйнована.