Спроба створити справжній рай для окремо взятої популяції мишей ззакінчилася драматичною загибеллю усієї “цивілізації”.
Створений людиною рай для мишей не приніс їм процвітання / фото wikipedia.org
Існує поширена думка, що через постійне зростання кількості населення на планеті колись людям не вистачить їжі, і почнеться масове вимирання від голоду. Багато вчених досить скептично сприймають це, адже прогрес в технологіях сільського господарства випереджає темпи приросту населення.
Однак є й протилежна думка, яка менш популярна, але, ймовірно, навіть більш цікава: а чи не почне вимирати людство тоді, коли задовольнить усі свої потреби і втратить мотивацію щось робити? І одного разу було проведено науковий експеримент, який начебто підтвердив це занепокоєння.
Як пише науковий вісник IFI Science, у 1970-х роках американський психолог Джон Б. Калхун розпочав серію експериментів, в межах яких спостерігав за поведінкою мишей в умовах, коли усі їхні природні потреби були повністю задоволені. Найвідоміший з цієї серії експериментів отримав назву “Всесвіт 25”. І став одним з найсуперечливіших наукових досліджень в сучасній історії.
Відео дня
Умови експерименту
Доктор Калхун узяв чотири пари здорових мишей для розмноження і помістив їх в “утопію”. Навколишнє середовище було створено для усунення проблем, які можуть призвести до смертності в дикій природі. Вони могли отримати необмежену кількість їжі, води і матеріалів для облаштування гнізд, температура повітря трималася на комфортному рівні. Були вжиті надзвичайні заходи, щоб запобігти проникненню будь-якої хвороби у цей Всесвіт 25.
У таких курортних умовах миші почали стрімко розмножуватися, їхня популяція подвоювалася приблизно кожні 55 днів. Але досягнувши населення у 620 особин, приріст популяції сповільнився і вона подвоювалася вже кожні 145 днів.
Хмари над раєм
Доктор Калхун помітив, що миші розділилися на групи, і тим, хто не міг знайти роль у цих групах, було нікуди подітися. Науковець пояснив це тим, що в створених ним тепличних умовах до зрілості доживало значно більше молодняку, ніж необхідно, щоб замінити своїх родичів, які померли достроково чи навпаки від старості. В природних умовах такі “зайві” представники групи просто “емігрували” геть. Однак у закритому Всесвіті 25 їм було нікуди подітися, і вони стали ізольованими від решти популяції.
Як писав у звітах Калхун, самці такого типу уникали фізичних та психологічних контактів з іншими мишами, стали малоактивними та скупчилися у кількох місцях на дні Всесвіту. Коли на них нападали агресивні самці, вони не реагували. Серед самок теж були подібні “ізгої”. Вони уникали контактів з іншими мишами, але їх, на відміну від самців, ніхто не бив.
