Сьогодні, 2 грудня, у Бориславі у мікрорайоні Тустановичі відбулася непересічна подія для нашого міста — відкриття та освячення меморіальної дошки з нагоди 130-річчя з дня народження нашого краянина, полковника армії УНР, батька української артилерії, генерал-хорунжого Романа Дашкевича.
За дослідженнями він народився у цьому будинку, біля храму Преображення Господнього, 6 грудня 1892 року. Якось символічно, що зараз в Україні 6 грудня відзначають День Збройних сил України — армії, яка мужньо протистоїть одвічному ворогу.
“Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців”. Саме цією цитатою поплічника Романа Дашкевича полковника Євгена Коновальця урочисто відкрила меморіальну дошку заступник міського голови Роксоляна Гарасимів.
Настоятель храму Преображення Господнього о. Ярослав Химин освятив пам’ятний знак. Присутні помилилися за всіх, хто поклав своє життя за волю та незалежність України та всіх, хто зараз захищає державність та самобутність української землі.
“Після початку повномасштабної війни ми по-особливому почали ставитися до своєї історії. На противагу країні-загарбнику, яка тільки попадає на українські землі, починає нищити наші пам’ятники, спалює українські підручники. І робить це для того, щоб стирати пам’ять всього того, що називається Україна і має відношення до українства. Напротивагу тому, що росія говорить, що Україна не може бути незалежною, що взагалі нема такої країни й такої національності, ми повинні демонструвати, що у нас є історичні постаті, своя історія, а ми її знаємо і шануємо”, – зазначила Роксоляна Всеволодівна.
Із закликом шанувати та вивчати свою історію, цінувати нашу історичну пам’ять звернувся депутат міської ради, директор та вчитель історії ЗЗСО № 7 Микола Когут.
Стрілецькі пісні сторічної давнини яскраво проводять паралелі із сьогоденням, розчиняють часові межі й дають наснагу рухатися до перемоги. Тож у виконанні Еріка Литвина прозвучала пісня “Повіяв вітер степовий”, а у виконанні Степана Химина – “Ой у лузі червона калина”.