За інформацією: Суспільне Львів.
У перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну викладач Львівського національного університету імені Івана Франка Ігор Лисий за графіком повинен був читати лекцію студентам економічного факультету. На заняття онлайн приєдналися практично усі студенти відповідно до списку. А вже на початку березня викладач долучився до ЗСУ.
Про це ветеран ЗСУ, викладач економічного факультету ЛНУ імені Івана Франка, кандидат економічних наук Ігор Лисий розповів Суспільному.
"Якраз почався другий семестр. Навчання ще відбувалося у тій же формі, що й під час ковіду — дистанційно. Але зранку у новинах я побачив, що на Україну полетіли ракети. На лекцію приєдналися 40-50 студентів. Я сказав їм, що пари проводити не будемо, будемо з’ясовувати, що діється. Студенти погодилися", — згадує він.
Водночас чоловік з’ясував, що вдома немає води і поїхав з бутлями до апаратів, щоби набрати її.
"Я під’їхав до одного апарату, води немає. До другого, третього — немає води. Я об’їздив увесь мікрорайон, води не було. Тоді я зрозумів, що реально халепа", — говорить Ігор.
Переселенці на львівському вокзалі
1 березня 2022 року чоловік з однодумцями вже волонтерив на залізничному вокзалі Львова: допомагав переселенцям, які втікали від війни.
"На 99% це були жінки з дітьми. Приїжджали часто без документів. Наші прикордонники, які садили їх на поїзди за кордон, просили якісь документи на дітей. То батьки показували спільні фото, щоби підтвердити, що це їхні діти. Були ситуації, коли вони виходили з поїздів та кидалися до нас обійматися. Плакали. Багато людей було з тваринами. Було дуже важко на це дивитися. Нас сприймали як якихось рятівників. До мене підбігла молода жіночка й почала дякувати, хоча не було ще за що. У мене склалося враження, що це були емоції людини, яка побачила своїх близьких", — розповідає викладач.
За його словами, з деякими жінками приїжджали й чоловіки, але їх було небагато.
"Ми працювали на пероні. Зустрічали людей з поїзда, допомагали їм пройти у підземний перехід. Також організовували людей, які з підземного переходу виходили на перон та сідали у поїзди, які їхали на Польщу. Нагорі їх зустрічали поліція та прикордонники", — говорить він.
Згадує, що вагони запаковувалися цілком: були зайняті сидячі місця, проходи та тамбур.
Під час чергування на вокзалі Ігор відповів на дзвінок з невідомого номеру.
"Я тільки прийшов на чергування. Телефонували з військкомату. Сказали: маєте чотири години на збори. Кажуть: зберіть свої речі та будьте готові до відправки. Я передав свої функції координатора іншій людині та поїхав збиратися", — каже Ігор.
Розповідає, що як викладач вишу мав відстрочку від мобілізації. Але багато його знайомих стояли по три дні у чергах в ТЦК, щоби мобілізовуватися. Тому вирішив відмовитися від відстрочки.
"Я побачив як зустріли окупантів на Київщині, коли наші громадяни, об’єднавшись, нищили колони росіян. Я побачив, що ми можемо їх нормально бити й у мене склалося враження, що війна довго не триватиме", — пояснює ветеран.
У ТЦК
Коли чоловік прийшов до ТЦК, шалених черг вже не було.
"Але була цікава ситуація. Були молоді хлопці, зовсім молоді. Якщо мені тоді вже було під 50, то цим хлопцям було років 20-22. Вони вже мали досвід бойових дій в АТО. І їх не брали, пояснюючи тим, що у них є інвалідність. То хлопці влаштовували скандали. Це були такі страшні крики: "Чому ви мене не берете, за яким правом? Я хочу йти воювати", — згадує він.
У ТЦК Ігор ходив кілька днів поспіль. Приходив та чекав, коли його скерують кудись.
"Я так зрозумів, що було дуже багато охочих воювати. Тому в ТЦК відсіювали тих, хто не дуже підходив", — вважає Ігор.
Зрештою, його скерували у Нацгвардію.
"Я вже кажу: "Та я вже стільки тут сиджу. Я доросла людина, скажіть, куди йти, дайте мені мої документи, я доберуся до частини сам", — розповідає ветеран.
У Нацгвардії всі, хто до них приходив, проходили ВЛК.
"Відкрили мої документи й кажуть: "Ви знаєте, в якому стані ваше здоров’я? ". Кажу: "Та в нормальному, у військкоматі сказали, що я можу служити". Я ще з собою взяв ліки, які завжди приймав. Виймаю той кульочок, показую їм, що у мене все з собою. Я багато чого тоді не розумів", — каже чоловік.
У Нацгвардію його не взяли. Наступного дня він повернувся до військкомату, де його скерували у навчальну частину.
Ігор Лисий під час служби у ЗСУ. З архіву Ігоря Лисого
Обстріли полігону
8 березня 2022 року Ігор Лисий вже був у навчальному центрі. 13 березня Росія завдала масованого ракетного удару по Яворівському полігону.
"Одна з ракет прилетіла неподалік того місця, де я жив. Буквально десять метрів. Я був всередині гуртожитку. Було десь 05:22. Я вже прокинувся і збирався на службу. Тільки я встав, за пару секунд – вибух, вилітають двері, за ними йде потік скла. Вибуховою хвилею мене кинуло на підлогу, склом посікло ноги. Ще трохи сліди від того є", — розповідає ветеран.
Згадує, швиденько натягнув штани, вбрав кітель та куртку. На вулиці падав сніг.
"Прийшла команда від командира зайнятися роботою та й взявся до роботи. Вже пізніше усвідомив, що сталося. Якби ракета влучила у дах, то мене б уже не було. Був нервовий шок. Тривалий час якщо коло мене були різкі звуки, то мене пересмикувало", — говорить він.
Ігор Лисий під час служби у ЗСУ. З архіву Ігоря Лисого
Повернення до цивільного життя
У червні 2025 році чоловік повернувся до університету. Його студенти, з якими розмовляв у перший день повномасштабного вторгнення, вже навчалися на магістратурі.
"Я повернувся, коли вже завершилася сесія. Я почав готуватися до нового навчального року. Дали мені різні предмети, трохи старих, трохи нових. І з 1 вересня долучився до навчального процесу", — каже викладач.
Зізнається, що готуватися до лекцій та практичних йому довелося дуже ретельно.
"Багато що змінилося. У мене був предмет пов'язаний з торгівельною діяльністю. Він майже увесь побудований на нормативній законодавчій базі. Ти повинен розуміти як працює магазин, де беруться дозволи для діяльності, як правильно обслуговувати покупців, які є обмеження щодо безпечності споживання харчових продуктів чи приготування їжі. З вересня я мав почати навчальний процес, а 31 серпня скасували Господарський кодекс, документ, який врегульовував більшу частину торгівельної діяльності. Насправді мені було дуже непросто", — говорить він.
Натомість, за його словами, в армії набув нових навичок.
"Це коли майже жодного інструментарію для виконання поставлених завдань немає, але завдання треба виконати. Тобі дали наказ, ти його маєш виконати. І нікого не цікавить як ти це зробиш. Доводилося мобілізовувати свої внутрішні сили й робити. Це мені дуже допомагає зараз. Я помітив, що став набагато ефективнішим в роботі, ніж був до армії", — зазначає Ігор Лисий.
Повернувшись з війська, ветеран приєднався до роботи ГО «Захист держави», де допомагає військовослужбовцям і ветеранам.
"Під час перебування у лікарнях та шпиталях я бачив стан військових, в якому вони перебували після поранень. Були люди, які намагалися відновити якісь документи чи отримати соціальні виплати від держави. Це все було дуже складно. Я бачив той розпач та їхні емоції. Я це дуже емоційно сприймав. І коли мені запропонували долучитися до цієї роботи, я вирішив, що це та річ, яка потрібна і де я можу бути корисним. У цій громадській організації я займаюся соціально-економічними проєктами, спрямованими на забезпечення прозорості влади і підвищення ефективності ветеранської політики місцевих громад ", — каже ветеран ЗСУ, викладач економічного факультету ЛНУ імені Івана Франка, кандидат економічних наук Ігор Лисий.
