За інформацією: Суспільне Львів.
Три доби після бойового поранення львів’янин Андрій Шевців чекав на евакуацію з позицій через сильні обстріли. Увесь цей час побратими опікувалися ним та надавали необхідну допомогу. Коли ж чоловіка вдалося вивезти до стабілізаційного пункту, то шансів на виживання лікарі давали не більше 10 відсотків.
Про це військовослужбовець 47 окремої механізованої бригади "Маґура" Андрій Шевців розповів Суспільному.
За словами чоловіка, ще напередодні повномасштабного вторгнення він вирішив, що в разі великої війни мобілізується. 24 лютого 2022 року Андрій зранку пішов на роботу в туристичну компанію, залагодив справи й відразу – у ТЦК.
"На вихідні були заплановані екскурсії. Одна група туристів перебувала на Івано-Франківщині. Вони дзвонили та казали, що там прильоти. Ці події зламали наші плани, екскурсії довелось скасувати. Наш офіс перетворився на волонтерський хаб", — говорить Андрій Шевців.
Андрій Шевців. Фото з особистого архіву Андрія Шевціва
У ТЦК була велика черга. Чоловік не мав ані бойового досвіду, ані досвіду строкової служби, тому його дані записали і пообіцяли зателефонувати.
"Мене тоді не взяли. Я долучився до групи, яка займалася кібератаками. Ми валили російські та білоруські сайти", — каже він.
З трамвая – на полігон
Рік тому Андрій повертався з роботи додому, вийшов з трамвая і до нього підійшла команда сповіщення з ТЦК.
"Я знав, що рано чи пізно доведеться служити, тому був спокійним. Мене відвезли туди, куди я сам раніше приходив. Пройшов ВЛК. Було багато лікарів. Зафіксували, що у мене є проблеми з зором. Але це не було підставою для звільнення", — каже львів'янин.
У приміщенні ТЦК йому дозволили зателефонувати додому та повідомити про те, що він тепер — військовослужбовець.
Підрозділ "Маґура"
Після навчання Андрій певний час служив у тилових підрозділах. А коли прийшов наказ про переведення до бойового підрозділу — долучився до "Маґури".
"Була можливість вибору, в якій бригаді служити. На збірний пункт прийшов представник "Маґури". Мені сподобалося те, що я прочитав про його бригаду. Запам’яталося, що у них прийнято звертатися "друже", як це було в УПА", — говорить військовослужбовець.
Про свій вибір, каже, жодного разу не пошкодував. У новому підрозділі почали знову навчати. Й звернули увагу, що новобранець погано бачить на праве око, тому навчили його стріляти з лівого ока та з лівої руки.
"Нас було менше, інструкторів – більше, з бойовим досвідом. Багато нової зброї. Часу ми мали небагато, але навчили значно більше", — каже боєць.
Бої на Сумщині
У березні цього року Андрій Шевців отримав важке поранення. Сталося це під час боїв у Сумській області.
"Років 20 тому я їздив у Суми з "Молодою Просвітою" колядувати. У нашій групі було кілька художників. Нам сказали: ми їдемо в артучилище. Вони так зраділи, що там теж будуть художники. А нас повели в артилерійське училище", — сміється чоловік.
Того разу він тільки проїхав через Суми.
"Що мені зараз запам’яталося у Сумській області, коли ми їхали і мали невеличку зупинку, до нас підійшла жінка, принесла воду та їжу. Каже: "Мій син зараз служить, може і його хтось нагодує. Так приємно стало. Сумщина – це проукраїнський регіон", —говорить він.
Поранення та евакуація
Того дня Андрій з побратимами повинен був зайти за штурмовиками та утримувати позиції.
"Обстріл був настільки щільним, що довелося повернутися й обходити з іншого боку. Я цієї доби майже нічого не їв, погано себе почував. Я падав з ніг. І вночі нас обстріляли", — згадує поранений.
Осколки від міни зайшли йому під бронежилет. Військовослужбовець відразу й не зрозумів, що його поранило.
"Я відчув пекучий різкий біль, ніби вжалила оса. Але потім майже не боліло, тож я не усвідомлював, наскільки це серйозно. Ми перемістились на безпечніші позиції. Мене оглянув старший побратим, виявив невелику кровотечу. У мене була якісна аптечка і це мене врятувало. Було чим обробити рани і було кому. І поки чекав на евакуацію, мене періодично оглядали, постійно перев’язували, давали ліки, воду та їжу. Побратим викопав мені одиночний окоп, в якому можна було сховатись від нових прильотів", — пригадує військовослужбовець.
Андрій Шевців у лікарні святого Пантелеймона. Фото з особистого архіву Андрія Шевціва
Обстріли тривали кілька днів. Коли через три дні з’явилася можливість евакуювати поранених, то його вивезли.
Кохана Мавка
Коли пораненого евакуювали, він уже втрачав свідомість.
"Я відключився і прийшов до тями вже у київському шпиталі, куди мене перевезли після двох операцій в Сумах. Останнє, що я пам’ятаю: "швидка", в якій я їду. І потім провал. Були якісь сни чи марення. Мені снилася жінка, схожа на Мавку, яка кликала мене за іменем. Потім виявилося, що це була моя дружина, яка приїхала у шпиталь. Лікарі сказали їй, що було всього 10 відсотків вірогідності, що я виживу", — розповідає Андрій.
За його словами, перед бойовим виходом він повідомив дружині, що буде без зв’язку. А також дав контакти командира.
"Згодом вона з ним зв’язалася. Він сказав, що я поранений і мене будуть евакуйовувати як тільки буде можливість. Коли мене перевезли до шпиталю в Сумах, вона відразу приїхала", — каже військовослужбовець.
Андрій Шевців з дружиною. Фото з особистого архіву Андрія Шевціва
Зараз Андрій готується до наступної операції після поранення. Сподівається, що все пройде добре. Але служити на бойових посадах вже навряд чи зможе.
"Напевно буду продовжувати військову службу як діловод або робитиму щось схоже, як дозволить здоров’я, бо такі операції можуть мати різні наслідки. Моя освіта – історична. Я досліджував військову історію, вивчав боротьбу УПА. Хочу спробувати повернутися у цю сферу, тому що тепер по-новому її бачу. Зараз у нас набагато більше шансів перемогти", — говорить військовослужбовець 47 окремої механізованої бригади "Маґура" Андрій Шевців.
