Часом у кожного з нас бувають моменти, коли ми відчуваємо себе виснаженими, але треба намагатися йти вперед.
Існує 4 ознаки того, що ви застрягли в “ментальності жертви” / фото ua.depositphotos.com
Мабуть, кожен з нас на якомусь етапі життя почувався безсилим перед обличчям обставин і вважав, що не здатен на зміни. Але коли такий підхід до життя вкорінюється, ви можете перейняти на себе “ментальність жертви”.
Як пояснює у матеріалі для Forbes американський психолог Марк Треверс, люди з таким мисленням часто бачать себе як жертву і дозволяють цьому визначати, ким вони є. Дослідження, опубліковане у 2020 році в журналі “Особистість та індивідуальні відмінності”, стверджує, що сприйняття себе як жертви часто є стійкою рисою особистості. Таке мислення часто зʼявляється в дитинстві і продовжує впливати на те, як люди думають, відчувають і поводяться, коли їм здається, що їх скривдили.
Такі люди, як правило, відчувають біль сильніше і довше. Вони також частіше прагнуть помститися, ніж пробачити. Але при цьому вони не можуть не уникати тих, хто завдав їм болю, адже хочуть визнання своїх страждань.
Відео дня
Ось чотири типові пастки, які вказують на те, що ви застрягли в “мисленні жертви”.
1. Пастка “Це не моя вина”
Ви, певно, зустрічали когось, хто постійно скаржиться на труднощі, але відмовляється від будь-яких практичних порад. Негатив, який випромінюють такі люди, затягує вас, залишаючи виснаженими і розчарованими. Чи почувалися ви так само?
Дійсно, часом впливати на ситуацію можуть зовнішні фактори: виховання, складні обставини чи невезіння. Але часом варто запитати, чи є якась частина цієї ситуації, яку ви можете взяти під свій контроль.
Часто люди, які постійно кажуть про безвихідь, мають спосіб мислення, що корениться у так званій “вивченій безопрадності”. Минулі розчарування змушують вас вірити в те, що спроби щось змінити марні. Так, брати на себе відповідальність страшно, адже завжди є ризик невдачі. Проте якщо ви не діятиме, а будете продовжувати шукати винних, це лише гарантує, що змін на краще не буде, пояснює Треверс.
2. Пастка “Ти не знаєш, через що я пройшов”
Чи знайома вам ситуація, коли ви намагаєтесь комусь допомогти, але чуєте: “Але ти не розумієш, через що я пройшов”. За словами Треверса, коли більш людини стає чимось більшим, ніж просто відчуттям, травма може переплутатися з її відчуттям власної гідності. Тоді людина застрягає в петлі питань “Чому я?”, але так і не доходить до відповіді “Що тепер?”.
У 2019 році в Journal of Adolescence було опубліковане дослідження, яке показало, що люди в стані дифузної ідентичності (ті, хто все ще досліджує або не має стабільного відчуття себе) найбільше борються з переживанням травми. Ці люди залишаються в кризі ідентичності – постійно шукають, але ніколи не погоджуються на цілісну самооповідь. Вони часто занурюються в роздуми, зациклюючись на своєму болю, але не роблячи кроків до зцілення.
Це посилює ментальність жертви, залишаючи людину емоційно паралізованою і нездатною рухатися вперед. Але можна подолати цю пастку, стверджує психолог. Один зі способів – перейти від наративу “Це сталося зі мною” до “Це частина моєї подорожі, але вона не контролює мене”. Крім того, можете вести щоденник, де викладатимете свій досвід – але варто зазначати, чого ви навчилися з нього або якою була ваша реакція.
