За інформацією: Суспільне Львів.
Військові Володимир Савельєв та Владислав Строкан проходять реабілітацію та протезування на Львівщині. Вони прикрашають свої протези наліпками та іграшками.
Більше про це бійці розповіли Суспільному.
"От тільки як я отримав протези в мене завжди були стікерпаки, я всі свої речі обклеюю наклейками. По-перше, це маркування, що це моє, а по-друге, ну воно надає якоїсь живості цьому всьому", — каже Володимир Савельєв.
Військовий розповідає, що ідея з наліпками в нього виникла ще до того, як він отримав протези. Частину наклейок йому подарували близькі.
Володимир Савельєв. Суспільне Львів/Роман Гузьо
"Як сказав тато — це твої ноги, роби з ними, що хочеш. У мене улюблений персонаж є Пікачу. Я дуже люблю анімешну тему, особливо Пікачу. Це дуже крутий персонаж, який надихає, дуже позитивний і дуже цілеспрямований", — розказує Володимир.
Боєць також розповідає, що любить розважати дітей:
"Мені подобається, коли дитина якось зацікавилася, ти починаєш їй показувати, які в тебе є фішки з ногами. Я можу натиснути кнопку й от так зробити, спертися собі, сидіти й дитина — "Вау!" Я кажу, дивись тепер, ще як я можу і дитина — "Капець!".
Владислав Строкан носить на протезі іграшки. Військовий каже, що бере їх у всі поїздки.
"Зараз, коли я вже знімаю іграшки, там щоб протерти протез або щоб мені підкрутили щось, то мені він здається дуже пустим, а так він наче наповнений і плюс живий. Панду мені подарувала дружина, бо я люблю панд і в цілому зараз я по стилю життя, мабуть, схожий на панду, бо вони такі трохи незграбні, трохи десь повільні як я", — каже Владислав.
Владислав Строкан. Суспільне Львів/Роман Гузьо
Чоловік розповідає, що коричнева іграшкова капібара асоціюється в нього із реабілітаційним центром "Superhumans".
"Я намагався дуже довго знайти саме коричневу, бо всюди де я писав, щоб купити, то були тільки білі капібари. Як тільки ми її купили, вона ще співала пісню про капібару. Але після того, як ми піднялися в гору, вона дуже забруднилась і треба було попрати, і після прання вона перестала співати", — розказує військовий.
Іграшки на протезі Владислава Строкана. Суспільне Львів/Роман Гузьо
Владислав каже, що діти часто зважають спершу на іграшку, а потім і на сам протез:
"Так наче м'якша реакція дітей на протез, бо деякі діти можуть лякатися протеза. Я часто чую, коли десь в торгових центрах або в місцях, де діти гуляють зі своїми батьками, буває, діти питають: "А чому там у дяді немає ноги?" або "Чого у дяді протез?"
Психологиня Лідія Чупляк розповідає, що деталі на протезах у військових — спосіб розповісти власну історію.
"Ми розуміємо, що протези стають частиною їхнього тіла. І це спосіб самовиразитися, показати, відчути свою унікальність, свій стиль. Інший момент – це є те, що коли це наліпка від рідних, близьких, друзів чи дітей власних, це нагадування про любов, турботу і підтримку", — каже Лідія Чупляк.
Психологиня додає, що це зменшує напругу між військовими та цивільними.
