За інформацією: Суспільне Львів.
Арсен Романюк та Аліна Лесична живуть у Стрию. Вони познайомилися завдяки захопленню писанкарством. Майстри створюють унікальні авторські писанки разом.
Про свої роботи та плани вони розповіли Суспільному.
Аліна та Арсен познайомилися в "Instagram" через спільне захоплення. Вона – родом із Дніпропетровщини, а він жив у Стрию.
"У 2017 році я Арсена знайшла в "Інстаграмі", підписалася на нього. Він взагалі не знав про моє існування. Так вийшло, що вже на початку повномасштабного вторгнення я приїхала у Стрий, жила тут рік. Саме тоді Арсен мені написав з пропозицією зустрітися, познайомитися. Ми жили цілий рік в одному місті, а зустрілися за декілька днів до мого від’їзду", — згадує майстриня.
Пізніше вони почали спілкуватися про писанкарство, а у 2024 році Аліна переїхала у Стрий.
Аліна створює писанку. Суспільне Львів
Аліна займається писанкарством близько 15 років. Вона опанувала це мистецтво ще в школі. Після перерви на навчання в університеті майстриня повернулася до творчості на початку карантину і відтоді пише писанки майже щодня. Арсен також має 12-річний досвід. Він почав писати писанки ще у дитинстві.
"Мене мама навчила писати писанки. Вона мені робила візерунки олівцем, а я потім розписував. Маю свою першу писанку, вона досі зберігається у батьків. Вона проста, але вона цінна для мене", — розповідає чоловік.
На деякий час він переривав заняття писанкарством, а потім відновив вже у дорослому віці.
Хоча кожен з них має власний стиль та підхід, кажуть, робота в парі допомагає вдосконалювати вироби: вони часто радяться щодо композиції, кольорових рішень та складних орнаментів, черпаючи натхнення одне в одного. Також експериментують, створюючи писанки за згенерованими штучним інтелектом візерунками.
"Я в основному працюю на гусячих яйцях. Раніше я робив трохи на страусиних, і курячі були, але зараз в основному гусячі, бо у мене складні візерунки, і їх потрібно десь розмістити. Аліна в основному на курячих працює", — каже Арсен.
Чоловік розповідає, що яйця для писанок обирає ретельно, оскільки потрібно великі — від 9-9,5 см у висоту. Раніше їх купував на фермі, а останні рази замовляв в інтернеті.
Яйця замочують у воді, поверхню ретельно очищують за допомогою нової чистої губки. Потім у яйці робиться один невеликий отвір і вміст видувається за допомогою спеціального насоса. Порожню шкаралупу промивають і сушать у духовці. Арсен каже, що запечена шкаралупа краще зберігається і з нею легше працювати під час фарбування. Отвори закриваються воском, яйце протравлюють в оцті, щоб зняти верхній шар шкаралупи. Це робиться для того, щоб майбутня фарба не відшаровувалися. Згодом поверхню шліфують тонкою наждачкою. Так прибирають нерівності, завдяки чому писачок не зіскакує, лінії виходять рівнішими, а фарба лягає гладким шаром.
Майстри у роботі використовують високоочищений бджолиний віск та спеціалізовані фарби для писанкарства виробництва Америки та Канади. Проте Аліна також користується і природними барвниками.
"Я, коли відварюю ягоди, листя чи квіти, то додаю секретний елемент — галун, який буде допомагати триматися на яйці саме цьому барвнику. Використовую традиційне цибулиння, а також чорнобривці. Шовковицею фарбувала, грициками, листям горіха, бузиною: цвітом і ягодами. Ягоди дають синій колір, а цвіт — яскраво-жовтий. Загалом мені дуже подобаються ці відтінки. Вони живі", — розповідає жінка.
Писанки. Суспільне Львів
Після завершення роботи та фарбування писанки покривають лаком. Такі вироби слід зберігати не під прямими сонячними променями. В ідеалі – у пакуванні або за склом. Також їх не можна мочити.
Загалом майстри створили приблизно по 1000 писанок, однак точного обліку не ведуть. В середньому на одне яйце витрачають три-чотири дні, однак бувають такі, над яким працюють тиждень. Стрийські писанки вже є у приватних колекціях США, Канади, Польщі, Німеччини, Франції, Італії та інших країн. Для безпечного транспортування за кордон Арсен розробив власну систему пакування.
Аліна розповідає, що намагається не повторювати візерунки писанок. А однією із найцінніших для неї є писанка "Волонтерка", яку написала у 2023 році до Міжнародного дня волонтера. Ідея писанки народилася, коли, працюючи у школі, під час чергової повітряної тривоги спускалася в укриття із дітьми. На ній зображені "богині-берегині" у вигляді волонтерок, що плетуть маскувальні сітки навколо України. Додає, що оригінал писанки зберігає у себе, а така сама є у волонтерському центрі, якому допомагає.
Писанка “Волонтерка”. Фото Аліни Лесичної
"На писанкарстві я ще й створюю благодійні аукціони та майстеркласи онлайн. А донати, виручені кошти я спрямовую або у волонтерський центр, або пересилаю у інші організації. Наприклад, у ту, яка шиє одяг адаптивний для поранених захисників", — зазначає вона.
Продана на аукціоні писанка на гусячому яйці-копія Коломийського музею принесла 11 000 гривень для потреб захисників. У планах Арсена — створення найдетальнішої у світі писанки, над якою потрібно працювати цілий місяць найтоншим писачком товщиною 0,2 мм.
А Аліна планує випуск друкованого портфоліо та відкриття власної студії-артпростору для проведення лекцій та майстер-класів. Також вона організовує виставку своїх писанок. Відкриття заплановане 8 квітня у музеї Тетяни і Омеляна Антоновичів у Долині Івано-Франківської області.
