За інформацією: Суспільне Львів.

Стриянин Роман Гиряк — військовослужбовець 4-го батальйону 103 бригади ТрО ім. митрополита Андрея Шептицького. Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році він повернувся із Польщі, щоб стати на захист України. В 2025 році отримав поранення, внаслідок чого йому ампутували руку. Під час реабілітації чоловік захопився піклболом, і тепер бере участь у відборах до «Ігор Нескорених» та планує розвивати цей адаптивний вид спорту в рідному місті.
Більше про свій шлях та захоплення спортом Роман розповів Суспільному.
До початку повномасштабної війни Роман Гиряк кілька років жив і працював разом із сім’єю у місті Краків у Польщі. Коли 24 лютого розпочалося повномасштабне вторгнення, чоловік вирішив повертатися до України, у Стрий, де жили його рідні. 28 лютого він уже був удома.
Як розповідає Роман, до війська він потрапив не одразу: у військкоматі через великі черги та відбори сказали, що не підходить, оскільки раніше не проходив строкову службу. Однак він потрапив у новий підрозділ тероборони, який тоді тільки формували. із 3 березня чоловік уже був мобілізований.
У складі 4-го батальйону 103-ї бригади воював на різних напрямках: починали з Донеччини, згодом були Харківська та Сумська області. В грудні 2025 року під час стрілецького бою Роман отримав чергове поранення, через яке втратив ліву руку.
Роман каже, що найважчим під час реабілітації було загоєння куксиКукса — це частина кінцівки, яка залишається після ампутації, травми або через вроджені особливості розвитку..
«Це вже моє друге поранення. Не було якогось психологічного чи морального пригнічення, що все, катастрофа. Найважче було те, що дуже тяжко заживала сама кукса. Руку сильно розірвало, і хірург зі Львова Валентин із лікарні святого Пантелеймона, буквально “шпаклював” мене три місяці», — згадує військовий.


Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google

На протезування Романа направили до Одеси у центр «Superhumans» — туди, де з’явилася можливість пройти програму швидше, ніж у Львові. Саме там під час першого заняття з фізичної реабілітації до нього підійшли фахівці відділу «Рівний рівному» Антон і Дмитро та запропонували спробувати адаптивний спорт.
«Ці хлопці заохочують ветеранів, які лікуються в “Superhumans”, замість того, щоб просто лежати на ліжку після процедур, займатися адаптивним спортом і потроху себе розрухувати. Підійшли й кажуть: “Їдемо на заняття з піклболу”. А я до того взагалі не знав, що це таке. Мені пояснили, що це як великий теніс, тільки менший корт, інші ракетки і м’яч. За два-три заняття воно мені зайшло. Найголовніше — там не треба багато бігати. За рік лікування я набрав 12 кілограмів, тому одразу підірватися й багато бігати було важко», — розповідає Роман.
Під час перебування в Одесі він взяв участь у місцевому турнірі разом із ще одним учасником із Тернополя, який також має ампутацію правої руки, але грає лівою. Разом вони посіли перше місце.
Згодом Роман зареєструвався на всеукраїнські змагання «Ігри Нескорених» і отримав підтвердження участі. Він наголошує, що для нього перше місце чи сам виїзд за кордон на міжнародні старти — не головне.
«Основна перемога відбувається ще тоді, коли ти після кожного поранення знаходиш у собі сили вийти з дому, прийти на тренування і зробити свій перший крок. Це змагання не з суперниками, а з власними страхами та бар’єрами. Для військовослужбовців і ветеранів адаптивний спорт — це спосіб реабілітації та відновлення. Він допомагає заново відчути, що ти зможеш, що твоє життя триває і воно повноцінне. «Ігри Нескорених» доводять, що поранення — це не крапка, а лише етап», — каже військовослужбовець.

Роман Гиряк під час відбору відбір до збірної України на «Ігри Нескорених» Фото: надав Роман Гиряк

Роман Гиряк під час відбору відбір до збірної України на «Ігри Нескорених» Фото: надав Роман Гиряк

Роман Гиряк під час відбору відбір до збірної України на «Ігри Нескорених» Фото: надав Роман Гиряк
За словами Романа, результати відбору до національної збірної мають оприлюднити орієнтовно за два місяці. Там оцінюють не лише спортивні показники, а й спілкування та співбесіди. Головним же здобутком ветеран вважає саму участь у змаганнях і спільноту однодумців.
«Те, що ти займаєш якесь призове місце, — це хіба 10% того, що потрібно, аби потрапити в національну збірну. Там набагато більше дивляться на інше: на спілкування, на співбесіду, на те, як ти почуваєшся в цьому середовищі. Ми вже потрапили в сім’ю “Ігор Нескорених”, і це для мене найголовніше», — каже військовослужбовець.

Ветерани із принцом Гаррі на «Іграх Нескорених», серед них Роман Гиряк. Фото: надав Роман Гиряк
Роман разом із представниками стрийського Будинку воїна працює над запуском тренувань із піклболу в громаді.
«Нам потрібен зал із накриттям і нормальною розміткою поля. Коли все буде готово: сітка, ракетки, приміщення, — тоді офіційно запрошуватимемо всіх ветеранів, ветеранок і всіх мешканців Стрия, хто захоче долучитися», — каже чоловік.
Він додає, що готовий також допомагати іншим опановувати цей виду спорту і паралельно вчитиметься разом із ними.
Водночас військовий проходить військово-лікарську комісію (ВЛК). Каже, що сам хотів би повернутися до війська, однак лікарі заборонили. Тож наразі його головна мета — завершити відновлення і розвивати нові проєкти вже в цивільному житті.