За інформацією: Суспільне Львів.
Роман Голубов з Лисичанська сам виховує трьох дітей. Після смерті дружини він став їм і за тата, і за маму. Найстаршій доньці Богдані — 14 років, сину Глібу за місяць буде 12, молодшому сину Тимофію виповниться 7. Від початку повномасштабного вторгнення родина живе у соціальному гуртожитку у селі Неслухів, що на Львівщині.
Про евакуацію та виховання дітей Роман розповів Суспільному.
"Донька Богдана — їй 14 років, вже паспорт отримала. Глібу за місяць буде 12 і Тимофію буде 7", — розповів Роман Голубов.
З початком повномасштабного вторгнення родина евакуювалися на Львівщину. Наразі живуть у селі Неслухів у соціальному гуртожитку.
"Історія, мабуть, така як у всіх — почалася війна, ми спочатку відправили старших з матір'ю сюди, до Львова, і за два тижні виїхали самі", — каже Роман.
Роман Голубов Суспільне Львів/Ольга Дейнека
Роман Голубов з дітьми Суспільне Львів/Ольга Дейнека
Роман Голубов Суспільне Львів/Ольга Дейнека
Діти Романа Голубова Суспільне Львів/Ольга Дейнека
Роман у Лисичанську працював шахтарем, а на Львівщині влаштувався електриком. Його дружина померла після хвороби рік і сім місяців тому.
"Найважче було адаптуватись, що все самому треба робити. Це було найважче. І я готую, і донька, коли я на роботі. Просто графік зараз такий, що я добу через дві працюю. І борщ може, і суп. І навіть спекла торт. І те, що вони голодні — я тепер не переймаюся. Вони можуть і поприбирати самі, і нагодувати меншого", — каже Роман Голубов.
Підтримкою для Романа є його донька, яка у всьому допомагає батькові по дому.
"Спочатку мені тато щось показував, розказував, а потім я почала пробувати щось своє. І так готувати навчилася. Як тато готує суп, то його їдять пів тижня, а як я, то за один день з'їдають", — говорить Богдана Голубова.
Найбільша мрія Романа — мати свій будинок і знову почати займатися фермерством, як це було в нього у Лисичанську.
