За інформацією: Суспільне Львів.
Максим Вінтонів створює мініатюрні копії під’їздів, макети можна використовувати у якості нічника, оскільки лампочки у під’їзді світяться. Пошарпані двері ліфтів, шари фарби на стінах, залишки оголошень — це все хлопець відтворює з фотографій або описів будинків. Окрім того Максим викладає макетування у коледжі і передає своє захоплення студентам.
Як виникла ідея створювати реалістичні макети під'їзду — дізнавалося Суспільне.
Максим Вінтонів розповідає, як має виглядати мініатюра, над якою він зараз працює.
"Мала бути плитка, ми її зістарили, дали прожити життя за допомогою пензликів, шліфувального паперу. Самі заготовки — це є звичайний картон який попередньо був нарізаний на шматочки, потім вже бралися пензлики і старалися дати можливість відчути, як по ній ходять люди 20 років мінімум. Оголошення тут стандартні в принципі, такі, які ми звикли бачити. Куплю/продам волосся, комп'ютерний майстер", — каже хлопець.
Максим розмальовує “під’їзд” . Суспільне Львів
Хлопець з допомогою інструментів робить ефект оббитих стін. Каже, за допомогою цих деталей мініатюра стає більш схожа на справжній під'їзд.
"Ну наприклад, де найбільше пошарпані стіни? Звичайно на кутиках, і ми починаєм поступово їх дерти. (…) Дверна рама найбільше страждає, мусимо гарно з неї здерти фарбу. Я коли таке роблю — уявляю, що там хтось меблі перевозив", — розповідає Максим.
За його словами, така ідея прийшла йому зненацька, два роки тому. Хлопець захворів, сидів вдома та не мав заняття. Каже, тоді це додалось до тривожного стану, бо вже була повномасштабна війна.
"Я коли проводив час в себе в майстерні, перебирав старі речі і знайшов три шматки пінопласту, і я не знаю яким чином в мене в голові сформувалася ідея, а чому б не зробити з того якусь мініатюру, щоб воно мало максимальну деталізацію. Тобто я фактично таким способом себе якось заспокоював. Коли цей перший під’їзд в мене вийшов — він мені такий був теплий, я собі зразу згадував моменти дитинства, коли ми з друзями бігали по тих під’їздах, ті ліфти вмикали, каталися на них", — розповідає хлопець.
За словами Максима, він залишив виріб на полиці і на певний час забув про нього.
"Він припадав пилюкою, але от цікавий момент, що тої пилюки там не було видно. Чим більше пилюки на нього падало, тим він ставав ще гарніший. Десь приблизно через рік я вирішив подарувати ту мініатюру своєму другові, тобто я ще там надрукував якісь оголошення, зробив символічні написи на стінах "з днем народження" і його подарував другові. Той макет так само стояв на полиці десь приблизно рік часу і от коли я в черговий раз до них приїхав в гості, то я собі думаю, та сфотографую і кину в Тредс", — згадує хлопець.
Допис Максима у Тредс. Threads/mikerflumm
За словами Максима, він дуже здивувався, бо допис набрав популярності.
"Люди почали писати, що це мініатюра із запахом, що вони відчули запах через екран, що це таке. Як це? Для чого це? Тобто це був такий бум, я навіть його не очікував", — каже хлопець.
Хлопець розповів, щоб зробити стіну, схожу на реальну, треба перед тим виконати декілька етапів підготовки.
"Ми беремо такий матеріал, який називається екструдований пінополистирол. З нього робиться заготовка з дотриманням всіх пропорцій, склеюються за допомогою гарячого клею, далі сюди монтується дверна рама, де будуть в подальшому прикріплені двері ліфта, наноситься шпаклівка, щоб відтворити таку характерну фактуру стіни, далі воно ґрунтується і наноситься отаке легендарне базове покриття стін", — пояснює Максим.
Хлопець робить такі мініатюри на замовляння, а один із таких під'їздів планує розіграти на аукціоні, щоб зібрати гроші для товариша-військового.
"Це такий виріб, який в подальшому плануємо розіграти на аукціоні. Мій товариш зараз захищає нас і їм потрібно придбати екофлоу, ми робимо виріб в такому стилі сталкерському, щоб потім можна було спрямувати всі виручені кошти на допомогу нашим хлопцям", — каже хлопець.
Максим розмальовує “під’їзд” . Суспільне Львів/Іванка Дусько
За словами майстра, найбільше його вразили повідомлення від людей із Маріуполя та Харкова, які через війну втратили свої домівки.
"Писали люди, які втратили будинки, люди які жили в Маріуполі чи навіть в Харкові і того будинку нема. Кажуть, а так би хотілося шматка того під’їзду, якого вже нема, чи ви би могли зробити по опису, ми вам опишемо, як він виглядав" , — каже хлопець.
Максим про викладання у коледжі
Максим Вінтонів мріяв стати викладачем. Колись він навчався в тому ж коледжі, що зараз викладає. Каже, теперішні колеги згадують його ще студентом.
"Пам’ятаю, як я на своєму захисті сказав, що я ще до вас повернусь, і власне, так і сталося. Після закінчення коледжу я вступив в наш лісотехнічний університет на кафедру дизайну, закінчив спочатку бакалаврат і потім магістратуру. По закінченню магістратури мій викладач з макетування запросив мене на своє місце, щоб я також себе спробував у ролі викладача", — розповідає Максим.
Максим розповідає, що з дитинства любив майструвати власноруч. Коли він вступив до навчального закладу і почав створювати перші макети, цей предмет став його улюбленим. Майстер додає, що йому приємно бачити свої студентські роботи, які досі зберігаються в закладі.
