За інформацією: Суспільне Львів.
19 березня 2025 року в межах обміну полоненими додому повернувся військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Василь Герій. На обмін його везли двома літаками, спочатку вантажним, потім – військовим. Це був його перший у житті політ.
Про це в інтерв’ю Суспільному розповів лейтенант Збройних сил України, військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького Василь Герій.
Повернення додому
Василь Герій каже, напередодні обміну не знав, що повернеться додому. 18 березня він із іншими полоненими виїхав із СІЗО в Луганську, де перебував впродовж двох місяців.
"Ми йшли колоною, трималися один за одного. Відчув, що під ногами трап. Я боявся, щоби не впасти. В першому літаку ми сиділи на підлозі. Руки зав’язані скотчем за спиною, ноги розсунув, шапки натягнуті на очі й теж замотані скотчем, перед тобою ще один сидить. І такою колоною сиділи. Ті, що були позаду, кричали, що вже задихаються. В другому (літаку, — ред.) було кілька рядів крісел, то я зрозумів, що він для десантників", — згадує він.
У СІЗО, де він перебував, їм видали сухпайки на один день, то ж в’язні вирішили, що їх переводять в іншу "зону". Але коли вивели з другого літака, то вже звільнили їм руки та дозволили зняти шапки.
Під кордон їх привезли в автобусах. В автобусі були чоловіки у балаклавах, на одностроях яких було російською написано "військова поліція". Всім звеліли вийти з буса.
"Прийшли росіяни, яких обмінювали. Нас пошикували, показали напрямок і сказали – йдіть. Перші хлопці побігли. Я спочатку не наважився, але потім з радості теж побіг до нашого кордону. Така легкість була в тілі. А думки були змішані", — говорить Василь.
Каже, коли сидів у автобусі, побоювався, що їх знову повернуть в полон. Але далі була безмежна радість: на українському боці наших бійців зустрічали з прапорами, видали чистий одяг, пояснили куди можна і треба звертатися з питаннями, роздали мобільні телефони.
"Ми поскидали той одяг у смітники, помилилися, вдягли своє, українське. Нас оглядали лікарі, ми здавали аналізи. Питали нас, чи є якісь скарги на здоров’я, чи є рани. У мене були тільки рубці від побиття під час допитів", — каже військовослужбовець.
Найбільша черга, за його словами, була до стоматолога.
Також на реабілітації звільнених з полону добре годували. Василь згадує, що коли був у полоні, то мріяв про їжу, яку готує його мама. А також згадував шаурму, яку їв у Констянтинівці. Після звільнення їв все, що давали.
"Перший тиждень годували чотири рази на день, щоби відгодувати. Коли я повернувся, то важив 65 кг. Через тиждень після звільнення вже важив майже 75. У полоні давали їсти, але мало: якщо в обід макарони, то на вечір картопля, якщо на обід картопля, то на вечір каша", — говорить він.
Батьки постаріли
Після звільнення виявилося, що Василь не знає номерів телефонів рідних. То ж він зареєструвався у соцмережі, знайшов сторінку своєї коханої та написав їй. Вона не повірила, що це він, побоювалася, що це шахраї. Свою попередню сторінку у соцмережі чоловік видалив ще у 2022 році, щоби в разі полону росіяни не мали про нього інформації.
А мама тим часом чекала, коли син зателефонує. Не дочекавшись, зв’язалася з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими. Там їй дали новий номер телефону Василя і вона зателефонувала.
"Я казав, що скоріш мама мене по телевізору побачить, ніж я подзвоню. Дівчина також побачила мене в Інстаграмі, як я інтерв’ю даю. Тільки тоді вже відписала", — каже військовослужбовець.
Військовослужбовець Василь Герій. З архіву Василя Герія
Через тиждень після звільнення Василя на реабілітації відвідали батьки. Звернув увагу, що мама з татом постаріли сильно. З дівчиною вже побачився, коли приїхав додому на Великдень.
Зі своєю коханою чоловік планував одружитися у 2022 році. Та коли розпочалося повномасштабне вторгнення, то весілля відклали. Зараз він знов повернувся до планів щодо одруження.
Цілий день з вишнями у ТЦК
У 2022 році Василь ще навчався на стаціонарі у Західноукраїнському національному університеті на еколога. Диплом бакалавра захистив у 2023 році й мав намір навчатися далі. Якраз їхав автобусом на іспит, коли на блокпості зайшли працівники ТЦК.
"Я тоді віз тітці своїй з села вишні. То цілий день з тими вишнями пробув у військкоматі. Згодом мене відпустили, вишні я завіз, поїхав додому, зібрався і наступного ранку вже був у військкоматі. Ми ж не дикуни якісь, працівники ТЦК зі мною нормально поспілкувалися, сказали "мусиш служити". То я й пішов. Тікати я не хотів. У 2014 році я так само не ховався", — говорить військовослужбовець.
Так 15 липня 2023 року він став бійцем 24-ї бригади.
"Коли я навчався на курсах офіцерів, нам говорили як ми маємо поводитися з полоненими, і як поводитися, якщо ми потрапимо в полон. Радили казати правду, казали: брешіть, не брешіть, вони про вас і так все будуть знати. То я те, що міг підкорегувати, підкорегував", — каже Василь.
29 листопада 2024 року під час боїв за Часів Яр він потрапив в полон. Коли його допитували, то розмову скеровували так, щоби він сказав саме те, що їм потрібно.
"Нам казали, що нас кинули, що ми нікому не потрібні, нас ніхто не буде обмінювати. І били. У них була ломака, били по руках та по хребті. Щось питали, я відповідав, вони, мабуть, не вірили і били. Найсильніше били за те, що я служив в АТО", — згадує військовослужбовець.
Свій день народження цього року зустрів у полоні. Каже, що це був звичайний день, який не відрізнявся від інших.
"Календар у нас у камері був. Ми накреслили на стіні числа та назви днів. І записували крейдою. Як місяць закінчувався, то стерли і щоразу писали знов. А коли нас вже забирали на обмін, то перевели в іншу камеру, то там хлопці зробили календар зі стрілкою", — говорить Василь. І додає, що до 26 грудня, коли він потрапив у це СІЗО, не знав ані дати, ані який сьогодні день.
Зараз чоловік планує звільнятися зі служби та зайнятися якоюсь цивільною роботою.
"Є навчання, навчуся і буду працювати. Робочі руки всюди потрібні. Я не ховався у 2014 році від війни, не ховався і тепер. Я хочу як вільний чоловік у вільній країні жити", — резюмує військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького Василь Герій.
