За інформацією: Суспільне Львів.
Дрогобичанин Іван Фідик — чемпіон світу з шашок серед тотально незрячих, який також успішно грає і зі зрячими суперниками. 30 років чоловік не бачить зовсім, з них 18 років бере участь в чемпіонатах України, Європи та світу. Хоча, каже, раніше не вірив, що незрячі люди можуть грати в шашки.
Про це заслужений майстер спорту України, багаторазовий чемпіон світу та Європи розповів Суспільному.
На міжнародних змаганнях, які відбулися у Туреччині з 28 серпня по 8 вересня, Іван Фідик став триразовим чемпіоном світу серед гравців з порушенням зору. Він виграв класичну гру, переміг у швидких партіях (Rapid) і допоміг українській збірній виграти командні змагання. На запитання про перемоги на чемпінатах світу відповідає з усмішкою, що після 10 перемоги вже їх не рахує.
"Я не думав, що можна грати незрячим. Але почав спілкуватися з незрячими людьми, в товариство прийшов. У мене є два головні тренери — Іван Ільницький і Олександр Хрипунов. Хрипунов сказав, є така дошка, що можна її мацати. Ну що, помацаю і як я? Але маю любов до шашок з дитинства. Воно тягнуло. Помацав потім через тиждень. Так звикав-звикав. Потім почав грати, то віддавав шашки, але не здавався", — розповідає параспортсмен.
Іван Фідик. Фото з особистого архіву Івана Фідика
Іван Фідик постійно грає в шашки вдома онлайн, а також займається у Львівському регіональному центрі "Інваспорт", який підтримує спортсменів з інвалідністю. Він також грає і зі здоровими гравцями на чемпіонаті області. Це допомогло дрогобичанину здобути звання кандидата в майстри спорту.
"20 років тому, коли я починав тільки грати, деякі зрячі гравці казали: хай грає серед інвалідів, він мацає, нам заважає. Ну то коли вигравав я. Звичайно, якби всі сильні приїхали, я би і у фінал не попав, але я тоді посів четверте місце високе, це дуже престижно серед здорових", — каже незрячий спортсмен.
Коли в 2014 році російські бойовики вторглися на українську територію, на змаганнях у Польщі Іван Фідик грав проти росіянина. Чоловік каже, з того часу його найбільшим бажанням було перемогти задля України.
"Я стривожений приїхав. Гра дуже важко йшла. Я тоді посів друге місце. Я стою засмучений, опустив голову. Дали нам грамоти, медалі повісили. А я чую — грає гімн України. В росіянина грамота аж впала з рук. А державний гімн же не можна перервати. Потім організатори вибачилися", — розповідає Іван Фідик.
Хоч дрогобичанин у складі паралімпійської збірної побував у багатьох країнах, каже, комфортно йому в рідному місті, бо за кордоном рідко, коли сам пересувається. На вулиці використовує лише телескопічну тростину. Чоловік розповідає, що у дитинстві був зрячим і закінчив звичайну школу.
"Я в Дрогобичі народився, прожив багато. В мене в голові такий навігатор. Але таке становище незрячих, що без допомоги ніяк. Звичайно, ми стараємося самі орієнтуватися, але як люди допомагають, ми тільки раді”, — каже незрячий чоловік.
Щосуботи він ходить на ринок за молоком. Частину шляху проходить тактильною плиткою. Каже, вона допомагає орієнтуватися в напрямку руху і навіть прискорюватися.
"Тактильна плитка дуже потрібна незрячим. Коли ти ідеш, то завжди напружений, а тактильна плитка дає той момент відпочити людині. Як буде таких доріжок, адаптованих для людей з порушенням зору, більше, то буде краще ”, — мовить дрогобичанин.
Іван Фідик у Дрогобичі. Суспільне Львів/Христина Кахнич
Коли тактильна плитка закінчується, Іван ходить попри край бордюрів. На ринку незрячий чоловік орієнтується на шум.
"А знаєте як на ринку всі люди кричать: купляйте молоко, купляйте яйця! Дуже просто", — розповідає Іван Фідик.
На шляху незрячого чоловіка трапляються перешкоди у вигляді дорожніх знаків і неуважних перехожих. Каже, не завжди розуміють, що людина з тростиною має порушення зору.
"Запитують, що за вудочка, ти з рибалки йдеш? Було так, що один чоловік підійшов і питає, ти що газ перевіряєш, з газової контори? З прибором ніби. Думають, що металошукач може такий, палицею шукаю якісь скарби, — каже Іван.
Щонеділі Іван Фідик ходить у храм.
"Я стараюся в різних храмах побувати. В Єрусалимі був, у Ватикані, цього року відвідав Нотр-Дам-де-Парі. Мене це надихає. Вже 10 років підряд відвідую церкву святої Анни в Бориславі, де є мощі святих, — зазначає титулований спортсмен.
І додає, відколи він вперше побував у храмі в Бориславі, почав вигравати чемпіонати світу.
