За інформацією: Суспільне Львів.
Під час повномасштабної війни кількість експертиз з молекулярно-генетичних досліджень, які проводить Львівський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, зросла більше ніж у чотири рази, що пов’язано з потребою слідчих підрозділів в ідентифікації невпізнаних тіл, в тому числі і репатрійованих військовослужбовців ЗСУ, з розшуком безвісти зниклих в зоні ведення бойових дій як цивільних осіб, так і військовослужбовців ЗСУ.
Як повідомила Суспільному завідувачка відділу біологічних досліджень та обліку Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Марія Якимів, лабораторія виконувала таку роботу й раніше.
"До нас приходили експертизи у кримінальних провадженнях та у цивільних справах. Ми це все робили. Але з початком повномасштабної війни кількість такої роботи в рази збільшилася", — каже вона.
За її словами, лабораторія проводить молекулярно-генетичні експертизи та дослідження.
"Це є зразки біологічного матеріалу родичів безвісти зниклих на війні та тіл невпізнаних військовослужбовців", — пояснює Марія Якимів.
Судовий експерт каже, що в Україні існує єдина база даних – Електронний реєстр геномної інформації людини. Цей реєстр функціонує на базі Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, куди "стікається" вся інформація про всі ДНК-профілі родичів зниклих безвісти зі всієї України, а також про ДНК-профілі всіх невпізнаних тіл.
"Якщо ми говоримо про родичів зниклих безвісти, то ми працюємо зі зразками букального епітелію (клітини з внутрішньої поверхні щоки, — ред.). Але бувають випадки, коли людина зникла на війні, а близьких родичів немає. В таких випадках надають речі особистого вжитку зниклого безвісти: зубні щітки, станки для гоління, на яких міг залишитися біологічний матеріал, який містить ДНК цієї людини", — каже завідувачка відділу.
Марія Якимів зазначає, що ДНК-профіль загиблого встановлюють з кісток, оскільки ДНК в кістковій клітині краще зберігається і менше піддається деструктивним змінам:
"Треба розуміти, що біологічний матеріал загиблих – з деструктивними змінами, в поганому стані, іноді зі слідами термічної дії — обгорілі. З цим матеріалом треба працювати довго. Не завжди з першого разу виходить. Іноді експерти по три-чотири рази переробляють, намагаючись витягнути цей профіль ДНК, розуміючи, що це може бути останній шанс ідентифікувати цю людину надалі".
Але дізнатися, коли загинула людина, у 2022 році чи 2025, за допомогою дослідження — неможливо.
"Висновки молекулярно-генетичної експертизи будується на теорії ймовірності. І навіть, коли ми бачимо чіткий збіг генетичних ознак, ми не висловлюємося, що це саме та людина на сто відсотків, а лише про збіг генетичних ознак з ймовірністю – 99 відсотків і якась кількість дев’яток після коми", — говорить вона.
Процеси отримання ДНК
Як розповів старший судовий експерт відділу біологічних досліджень та обліку Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Олег Берещак, кістки або фрагменти кісток репатрійованих тіл до лабораторії надходять від слідчих поліції, які ведуть справи щодо безвісти зниклих осіб.
"З цих кісток ми вилучаємо фрагмент, де може бути максимальна кількість ДНК. Фрагмент проводимо через стерилізаційні обробки у хімічних розчинах. Після цього його подрібнюємо на мікропорошок і проводимо наступний етап — виділення ДНК з кісткової тканини, щоби встановити генетичний профіль особи, яка загинула", — пояснює судовий експерт.
Фрагменти кісток, які досліджують у лабораторії, аби ідентифікувати особи загиблих за ДНК-матеріалами. Суспільне Львів
Головний судовий експерт відділу біологічних досліджень та обліку Андрій Безкорований каже, що тіла, які отримує Україна під час репатріації є дуже складними в дослідженні.
"Ці тіла невідомо в який час були зібрані та якими були умови їх зберігання. В партії, яка приходить на дослідження, умовно, з 20 кісток дві можуть бути в дуже жахливому стані. Вони деградовані, колір змінений на чорний. Можна сказати, що фрагменти тіл, які приходять до нас, не одного часового періоду. Там є вибірка різного часу", — каже фахівець.
Щоби виділити ДНК з кісткового порошку, його на дві-чотири години поміщають в термошейкер, де на швидких оборотах він розчиняється у розчинах. А згодом — у прилад для автоматичних виділень ДНК.
"В цей прилад поміщають спеціальні картриджі, які містять різного типу буфери, які відмивають ці кісткові клітини від забруднень та магнітні частинки, які зв’язуються з ДНК. Це ДНК треба до наступного етапу очистити, щоби визначити його кількісний та якісний склад", — пояснює Андрій Безкоровайний.
Дослідження у лабораторії. Суспільне Львів
За його словами, треба назбирати не менше 50 об’єктів — зразків ДНК, щоби запустити наступний етап дослідження.
"Коли ми отримали цю кількість, не менше 50 досліджуваних зразків, ми визначаємо кількісний та якісний склад ДНК кожного зразка. Щоби знати, чи відповідає вона порогам допустимим нормам по кількості та ступеню деградації ДНК. Якщо ні, то експерт повинен почати все з початку: взяти інший фрагмент кістки й повторити всі процеси спилювання, відмивання, осушення, виділення ДНК та кількісну і якісну оцінку ДНК в цьому об’єкті", — говорить головний судовий експерт Юрій Бено.
Головний судовий експерт відділу біологічних досліджень та обліку Юрій Бено наголошує, що фахівці не знають з якого регіону полеглий герой, біологічний матеріал якого доводиться досліджувати. Буває, що ДНК-профіль полеглого досліджують та встановлюють в одній області України, а ДНК-профілі родичів досліджені в іншій лабораторії України. Тому ДНК-профілі скеровуються у єдину загальноукраїнську базу генетичних ознак людини.
"Експерт, отримуючи результат ДНК-профіль людини, експортує ці дані у спеціальну програму, в якій ми працюємо. Це не Word, Exel — це інший програмний продукт. Ми маємо спеціалізоване програмне забезпечення, яке не лише дозволяє згенерувати наші висновки експерта. Воно має в собі інтегровану базу даних", — пояснює він.
Але порівняти ДНК-профілі, що досліджені у різних областях країни, можуть тільки на рівні Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
"Коли проходять експертизи по репатріації, ми не можемо знати звідкіля були ці люди. Ми можемо лише встановити генетичні ознаки біологічного матеріалу загинувшого, скерувати цей ДНК-профіль до Електронного реєстру геномної інформації людини, який володіє спеціалізованим програмним забезпеченням, яке дозволяє зіставляти великий обсяг інформації й шукати збіги по спорідненості по всій країні", — зазначає Юрій Бено.
