Внутрішнє завмирання в “реакції оленяти” у складних ситуаціях призводить до спроб пристосуватися і будь-яким шляхом уникнути конфліктів.
Психолог назвав три ознаки захисної реакції на травму, яка відома, як “реакція оленяти” / фото Pxhere
Так звану “реакцію оленяти”, як захист від травми та стресу, почали діагностувати зовсім недавно. Її ставлять в один ряд із тріадою “бий-біжи-замри”, про яку напевно багато хто чув. А завдяки порадам від відомого психолога Марка Треверса, які він опублікував у статті для Forbes, можна навчитися не тільки визначати цю реакцію в себе, а й допомогти з неї вийти.
Він пише, що в складних обставинах нервова система поступово адаптується, намагаючись повернутися до відчуттів безпеки. І з часом така модель виживання впливає на повсякденну поведінку людини та проявляється в автоматичних реакціях.
Це і є реакції на травму – такі, як “бий-біжи-замри”. Але є й четверта, більш тонка, реакція – її називають реакцією оленяти.
Відео дня
“Коли ви застряєте в цій травматичній реакції, ви починаєте виживати, намагаючись догодити людям або будучи занадто поступливими”, – написав Треверс.
Він зазначає, що іноді це виглядає, як доброзичливість. Однак, треба розібратися – і якщо вона випливає не з природної доброти та щедрості, а зі страху, тоді це і є реакція оленяти.
Він виділив три головні ознаки цієї реакції на стрес.
Вибачення за замовчуванням
Якщо вибачення стали звичною реакцією і навіть перетворилися на рефлекс, то це спроба залишатися непомітним, сподіваючись зберегти безпеку. У повсякденному житті це може проявлятися так, що людина вибачається, перш ніж висловити свою думку або попросити про щось.
“Постійні вибачення можуть принести короткострокову безпеку або схвалення, але вони можуть непомітно підірвати те, як інші (і ви самі) сприймають ваш авторитет, кордони і самооцінку”, – зазначено в статті Треверса.
