За інформацією: Суспільне Львів.
Львівський митець Євген Равський після початку повномасштабного вторгнення служив у лавах 103 бригади ТрО. На передовій, під час вільного від інших завдань часу, він розробляв ескізи нагород для військових. Згодом ветеран створив ескізи до нагрудного знака "Залізний Лев", яким у Львові нагороджуватимуть військових, медиків та волонтерів.
Про це ветеран 103 бригади ТрО та художник, автор нагрудного знака "Залізний Лев", який був розроблений для міста Львова, Євген Равський розповів в інтерв’ю Суспільному.
Велика війна буде
З початком російсько-української війни, з 2014 року, Євген Равський волонтерив. Каже, з часом прийшло розуміння, що росіяни не зупиняться і повномасштабної війни не уникнути. Через це записався до батальйону резерву територіальної оборони та відновлював свої знання, які отримав ще під час строкової служби.
"Це було нагадування м’язам як це було. Всі, хто їздили на тренінги на полігон, вже щось бачили та знали", — каже він.
У їхньому батальйоні більшість резервістів мали бойовий досвід з 2014 року. Дехто навіть мав поранення. Всі вони 24 лютого 2022 року мобілізувалися до своїх підрозділів.
"Я розумів, що перекидання будь-яких військ — коштовна штука. Це – логістика, забезпечення, харчування, паливо. Вони накопичували війська під нашим кордоном не для того, щоби прогулятися. Тож у 2022 році у мене вже був зібраний наплічник з першим необхідним та документи", — говорить чоловік.
Перед початком повномасштабного вторгнення Євген мав персональну виставку в Картинній галереї ім. Возницького “Від міфу до міфу". Але було ще багато задумок. Тож коли мобілізувався, то вдома залишилися незавершені роботи.
"Вони так і залишаються незавершеними досі. Я не знаю, як до них підступитися. Це ж чотири роки вже минуло", — зазначає художник.
Євген Равський під час служби у війську. З архіву Євгена Равського
Кріт з двома лопатами
У зібраному наплічнику не знайшлося місця для фарб, олівців та паперу для малювання. Понад те, й малювати в перший рік повномасштабної війни йому не хотілося та й не було часу.
"Немає часу. Найперше – це лопата, це – постійне копання. Будь-який переїзд – копання по-новому. Ми наче кроти вривалися в землю. Ми вже жартували, що нам треба для нарукавного знаку зробити крота з двома лопатами. Не з однією, а з двома. Бо ми вгризалися в ту землю", — розповідає Євген.
Згадує, що його побратимами були чоловіки різного віку: від 20-ти до 50+ років, різних професій і з різних середовищ.
"У вільний час просто спалося. Коли ти не спав, ти копав. Хтось тобі допомагав копати, ти комусь допомагав. Ніхто нікого не просив, ніхто не змушував. Хлопці вставали і робили. Йшов на кухню, це умовна кухня в полі, бачив, що хлопці зашиваються. Що треба? Воду? Баняки помити? М'ясо нарізати? Стаєш і допомагаєш. Тому малювати просто не випадало. І часу не вистачало", — каже ветеран.
Перший бій, який тривав 11 днів
Навесні 2022 року тероборонці Львівщини вирушили у зону бойових дій на Донеччину.
"Приїжджаємо туди, а там – сонце, неймовірно блакитне небо, все починає цвісти. Ми приїхали в рай. Десь далеко якісь канонади", — згадує Євген.
Перший бій мобілізованих відбувся в районі села Григорівка Донецької області.
"Туди ми зайшли 1 травня. І 11 травня нас звідти витягли. Першого дня неймовірна тиша. Птахи співають, фазани бігають, річка Сіверський Донець. Ніщо не нагадує війну. Час від часу тільки "Орлан" літає. Тоді вони ще на бензинових моторах літали. Ми тоді ховаємося", — розповідає чоловік.
А опівночі їх накрили сильним артобстрілом.
"Це тривало до шостої ранку. Нас просто молотили всім, що було. Добре, що ми встигли перед тим під хатою вирити яму півтора на два метри. І дев’ять чоловіків туди заскочили. Ти розумієш, якщо прилетить, то це загальна могила для всіх. Це була найважча ніч. Потім було теж, але потім розумів, що це і реагував відповідно до ситуації. А тоді повний шок, бо ти не розумів, що відбувається, що робити. Але добре, що наша рота була згуртованою і паніки не відбулося", — говорить ветеран.
За кілька днів військовослужбовці почули в рацію кодову фразу.
"Це був ранок. Чуємо: "Готуйте фужери, всім по 50". Ми розуміємо, що ми звідси виїжджаємо. Ми починаємо пакуватися, чекаємо, поки всі підтягнуться й виїжджаємо. Дві машини розбиті. Відповідно, людей втягували у ті машини, які були. Дорогою викидали речі і хлопців затягували. Виїхали на перший блокпост, побачили розбиту колону. Але ми ж не знали, що відбувається", — згадує він.
За наказом командира бійці зупинилися в обумовленому місці.
"Ми п’ять днів не виходили в ефір. Нам дозволили зв’язатися з родинами, сказати, що ми живі. Швагер встиг з чужого телефона додзвонитися до своєї дружини. А мої смски до дружини не дійшли. Вона їх отримала вже пізніше", — розповідає Ґеник.
І тут виявилося, що треба повертатися на позиції, з яких щойно вийшли.
"Дорогою сюди всі їхали мовчки. Але по очах видно, що всі щасливі, бо вилізли з такої дупи. І коли нам кажуть, що треба повертатися туди ж, у всіх тьохнуло, але всі мовчки знов запихалися в машини", — каже чоловік.
Згодом, коли рота вийшла з цих позицій, то виявилося, що мають 24 поранених. А в останній день під час мінометного обстрілу загинув швагро Євгена Вадим Величко.
"Я про це не знав. Мені ніхто про це не сказав. Я вже дізнався про це, коли добралися до Параскевіївки", — каже ветеран.
Війна на полотні
У 2023 році митець виставив на аукціон 29 акварелей, щоби зібрати гроші для потреб свого підрозділу. Для цього запропонував роботи, які експонувалися під час останньої персональної виставки перед повномасштабним вторгненням. Аукціон відбувався в галереї “Шум ”, за що автор дуже вдячний своєму товаришу, власнику галереї Костику Шумському.
"Я запропонував продати свої роботи, бо були потреби для бригади й треба було шукати фінансування на це. Ми розуміли, що зі старту на аукціоні ми не зберемо потрібної суми. Тому раз в тиждень протягом місяця проводили певні акції, які я продумував зі своїми побратимами", — розповідає митець.
Твори Євгена Равського. З архіву Євгена Равського
Ці акварелі були створені як потреба в діалозі до основної частини виставки про амазонок. Для відтінення мистецького діалогу Євген обрав роботи, на яких зобразив ландшафт, вже зруйнований війною.
"Я збирав фотографії у своїх друзів, які вже воювали. Юрко Вовкогон мені дав свої та ті, що позбирав у друзів. Там дуже багато шахти Бутівки, Піски, аеропорт. Я відкидав людей, тому що хлопці фотографували себе на фоні. Я залишав тільки поруйнований ландшафт", — пояснює чоловік.
Всі ці роботи викупили під час аукціону. А за вилучені гроші підрозділ придбав FPV-дрони.
Твори Євгена Равського. З архіву Євгена Равського
Військові нагороди
Ескізи до військових нагород митець почав робити ще до повномасштабного вторгнення.
"Мені була цікава ця тема. Я подивився, що існує у світі, як відзначають військових, які були та є практики. Думав, що непогано б було мати свої відзнаки", — каже Євген.
Першою нагородою для військових, яку розробив художник, став комбатанський хрест – відзнака 103 бригади ТрО.
"Коли я тільки записався в тероборону, побачив, що наберетного знаку немає. Та й військ таких тоді ще не було. То я почав розробляти цей наберетний знак. Його я й показав згодом командиру бригаду. Він подивився і запропонував на цій базі створити бригадну відзнаку", — говорить художник.
Зі своїм комбригом Валерієм Курком військовослужбовець познайомився аж наприкінці 2022 року, взимку, коли хотів перейти у ССО.
"Перевід з одного виду військ до іншого — складна процедура. Коли мої папери дійшли до командира бригади, він спитав: "Це хто такий, що його в ССО хочуть забрати?" Йому сказали: "Художник, який намалював картину, фото якої є у вас на телефоні як заставка", — розповідає митець.
З’ясувалося, що ще задовго до створення бригади Валерій Курко був в УКУ та зазнимкував картину Євгена Равського "Ecce homo".
"Він запросив мене на зустріч. Був здивований, що я з другої роти. Бо він знав, де ми були і що робили. Хитро так сказав: "Я можу підписати перевід. Але чи вартує, бо тут теж є робота, яка може тобі підійти і вона буде потрібною для бригади". Я й погодився поза основною службою займатися дизайном нагородної атрибутики, розробкою грамот, подяк, листівок", — говорить ветеран.
Також він створив ескізи до нагрудного знака "Залізний Лев", яким у Львові нагороджуватимуть військових, медиків та волонтерів.
"Я тоді був ще на Сумщині, у медичній роті, коли мені зателефонував мер міста Львова Андрій Садовий й сказав, що є така пропозиція розробити для міста нагороду. Був задум створити чоловічий орден Лева та жіночий орден святої Софії, в процесі створення екскізів, ще з’явилася ідея створити Орден “Залізного Лева” . Я погодився за умови, що я допомагаю містові, а місто – нашій бригаді", — каже ветеран.
