На Львівщині у заповіднику "Нагуєвичі" поповнення: народилось двоє ягнят

У кошарі Державного історико-культурного заповідника "Нагуєвичі" на Львівщині народилися ягнята. Це друге поповнення в отарі від початку 2026 року.

Більше про господарство у заповіднику дізнавалося Суспільне.

Директор музею Богдан Лазорак каже, зазвичай ягнята тут з’являються на Різдво або Водохреще. А цьогоріч — ще й на Стрітення одна з овечок привела двійко малят: чорне та біле.

тварини у заповіднику “Нагуєвичі” Суспільне Львів. Фото Христина Кахнич

Зараз в музейній кошарі дев'ять тварин: шість дорослих овець і троє ягнят. Працівник господарської частини Павло Свєтлов каже, що на зиму для них заготували дві з половиною тонни сіна.

"Ми не раз самі косимо сіно. Хто в селі корову продав, а сіно лишилось, то директор купує його у них. Кінь дихає — їм тепло. Барани дихають, мають шерсть, вони жирні. Якби були худі — то би то… (змерзали, — ред.) Ми їх годуємо файно: овес, сіно. Вони у нас не бідують", — каже Павло.

Павло Свєтлов – працівник господарської частини музею. Суспільне Львів/Христина Кахнич

Як тільки з’явиться зелена трава, овець виженуть пастися біля самої садиби Франка.

"В травні можете приїхати подивитися як ми будемо стригти їх всіх. Я жив у Херсоні і там було 30 тисяч баранів. Я навчився там їх стригти в колгоспі. То ще за союзу. Стриг навіть в Асканії Новій барани", — каже Павло Свєтлов.

На територію музею-садиби приїжджають діти зі шкіл на екскурсії. Директор заповідника "Нагуєвичі" Богдан Лазорак каже, що вівці показують дітям, що господарство — це титанічна праця.

"На полонинах бойківських вони були символом успішного господарства. І батько Франка Яків був таким. Тому ми вирішили відновити цю традицію і наші музейники, хлопці господарської частини, тримають цей музейний периметр і доглядають так само як в часи Франка", — розповідає Богдан Лазорак.

Богдан Лазорак – директор заповідника “Нагуєвичі”. Суспільне Львів/Христина Кахнич

Чоловік розповів, що рід Івана Франка походить з Озимини. Дід Франка (теж Іван) разом із дружиною переїхав на Слободу, щоб допомагати родичам — сестрі дружини та її чоловіку, які були бездітні, але мали велике господарство, що потребувало догляду. 22 січня 1824 року батько Франка, Яків, разом із братом підписали договір з власниками земель. Згідно з цим документом, родина Франків офіційно взяла під опіку чимале господарство Добрівлянських: дві пари коней, корів, овець та пасіку.

"Ми хочемо передати меседж, що це була багата родина. Бо в радянській період писали, що це бідні селяни. Фактично цей контракт стає капіталом для родини Франків і тато Івана Франка стає величезним господарем. Це українці-бойки, які розбудували тут величезну династію", — мовить історик Богдан Лазорак.

Богдан каже, що радий продовжувати цю справу.