За інформацією: Суспільне Львів.
35-річний Назар Бермес — випускник і аспірант Львівської національної академії мистецтв, нині — майстер на кафедрі дизайну середовища та ветеран. За словами чоловіка, на війні мистецтво допомагало йому зберігати спокій на позиціях і набиратися сил між бойовими чергуваннями. Його ікона зберігається у Папи Лева XIV.
Про фронтову творчість і повернення до цивільного життя ветеран війни Назар Бермес Пікассо розповів Суспільному.
З 3 до 11 класу Назар навчався у Малій академії мистецтв імені Е. Миська у селищі Підбуж. Розповідає, що з дитинства знав, що буде малювати. Потім вступив у Національну академію мистецтв у Львові. Там закінчив кафедру “Художні вироби з дерева”. Згодом була аспірантура та робота на кафедрі дизайну середовища.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Назар Бермес був мобілізований до лав Збройних Сил. Після проходження військової підготовки через півтора місяця його скерували на бойові позиції у Донецьку область.
Назар згадує, що фронтова творчість почалася з несподіваного моменту: командир дав йому фарби та запропонував помалювати, щоб відволіктися й відпочити.
Перша ікона акварельними фарбами. Фото з особистого архіву Назара Бермеса
“Мій командир відділення взнав, що я — художник, і коли заступили на позиції, ми йшли через населені пункти розтрощені, розвалені, він по дорозі підібрав дитячі акварельні фарби. Я так пам’ятаю, що він йшов, кинув у мене тими фарбами, попав і сказав: “О, давай будеш малювати, будеш трошки відпочивати морально, психологічно”. Так почалося, закрутилося”,— згадує Назар.
Назар Бермес з командиром Сергієм Зозулею. Фото з особистого архіву Назара Бермеса
Крейдяні гори
Перші ікони, розповідає, намалював на плитах із крейди, які знайшов, коли копали окопи.
“На той час ми були на Лиманському напрямку, то були перші місяці війни. Я служив в 103 бригаді, 57 батальйон, зараз це є 103 окрема бригада територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького, наша львівська. І так сталося, що наші позиції були у природному заповіднику "Крейдяні Гори". Коли ми почали окопуватись, вриватись в землю, тобто робити оборонні споруди, я наткнувся на крейду, там пласти крейди. І я витягнув ті пласти, розрізав, пиляв, шліфував і на тих пластах почав вже малювати ікони”,— каже Пікассо.
Вирізьблений хрестик. Фото з особистого архіву Назара Бермеса
Щоб не заснути на позиції, каже, цілу ніч різьбив з крейди козака й розп'яття.
“Я зайшов на позиції, знайшов камінчик і за ніч, поки ми стояли на позиціях, бо спати не можна було, ми були на спостережному пункті, я за ніч вирізьбив такого маленького козачка (голову) і розп’яття голкою. Тобто я в крейді так видряпав, вирізьбив циганською голкою хрестик і портрет цього козачка. Той хрестик пережив обстріли, пережив все, шо могло бути, і на ньому не залишилось жодної подряпини. Там і осколки були, і все шо хочеш, і жодної подряпини,— говорить Назар.
Прапори для хлопців
Згодом бригада передислокувалася на інший напрямок, де весь вільний час Назар Бермес малював прапори.
“Потім ми переїхали вже на інший напрямок, де, на жаль, вже не було крейди і почався вже такий період часу, де я почав розмальовувати хлопцям прапори. Прапорів ще більше, ніж ікон, просто колосальна кількість. Приїжджав з позицій, ми мали якихось два-три дні відпочинку, і ті два-три дні я просто сідав і малював прапори, сотні прапорів”,— розповідає чоловік.
Розмальований прапор. Фото з особистого архіву Назара Бермеса
Тепер Назар Бермес звільнився зі служби за станом здоров’я і повернувся до роботи в Академії мистецтв, де викладає на кафедрі дизайну середовища. Та й далі продовжує малювати. Для благодійної спільноти “Волонтерики. Коло доброти” намалював прапор, на якому зображені святі Косма і Даміан.
“Це святі брати, які жили у III-IV століттях. Вони відомі своєю безкорисливою допомогою людям і зціленням хворих, за що отримали прізвисько "безсрібники. Це дуже символічний прапор для їхньої спільноти. Посередині зображено їхню емблему”, — пояснює художник.
Прапор зі святими Космою і Даміаном. Фото з особистого архіву Назара Бермеса
На фасаді пасторально-реабілітаційного центру "Оранта" в Трускавці Назар Бермес намалював українську жінку у вишиванці та військового, який повернувся з фронту. Разом із донькою вони тримають у руках тризуб – державний символ України.
“Однією з організаторів волонтерської організації “Коло Доброти” є пані Іванна. Вона запропонувала мені створити мурал у Трускавці патріотичний і так вийшло. Далі там буде ще продовження, але вже більше на тему міста Трускавця, тобто мурали ще будуть. Якщо є можливість таким чином підтримати наших хлопців якимись такими мистецькими подіями, муралами, що від себе я можу, воно все йде на підтримку наших хлопців, тому що тіло може пережити все, а якщо похитнеться віра, віра в майбутнє, віра в перемогу, віра в Бога, то буде дуже прикро", — говорить чоловік.
Мурал Назара Бермеса. Фото з особистого архіву Назара Бермеса
Ветеран війни розповідає, чому спілкування для військових є важливим для повернення до цивільного життя.
“Зараз, Слава Богу, влився в цивільне життя, працюємо з студентами, прекрасні в мене студенти. Воно мене також підтримує. Що зараз нашим хлопцям бракує — того спілкування, воно дуже потрібне моїм побратимам і всім, хто відчув життя фронту на собі”,— каже ветеран.
Ікона для рідної церкви
Перша ікона, написана Назаром Бермесом на фронті тими ж дитячими акварельними фарбами, тепер зберігається в храмі Архистратига Михаїла в селі Лішня Дрогобицького району, де народився і виріс митець.
“Ікона Архангела Михаїла була вибрана не випадково. Храм у моєму селі, який я відвідую, названий на честь Архистратига Михаїла, який стоїть на чолі небесного воїнства, що бореться зі злом. Наш настоятель храму о. Олег Кекош постійно підтримував зі мною зв'язок і молитва односельчан оберігала нас повсюди. Ми з побратимами інколи говорили, що над нами зібрались в одне місце усі ангели та закрили нас своїми крилами. Бо коли були сильні обстріли, то не те, що не було 200-их, а навіть 300-их. Ікона зараз знаходиться у найсвятішій частині храму, у святилищі. Я вважаю, що то був мій обов'язок — намалювати її в подяку Богу за захист”,— розповідає Назар Бермес.
Ікона Архангела Михаїла. Фото з особистого архіву Назара Бермеса
За його словами, щоб зафіксувати малюнок, усім батальйоном шукали лак для волосся і знайшли. Тепер усі ікони пахнуть ним.
"Ікони роз’їжджалися по всьому світу, по всіх континентах, крім Австралії: в Штати, Англію, Ірландію, Італію, Іспанію, Німеччину, Грузію, ну і серед всіх побратимів, бо то були дуже пам’ятні речі, які піднімали і бойовий дух, і віру. Є історії, що попадали снаряди, ті ікони розривало, я знову ж брав їх і клеїв докупки, щось підмальовував. Якщо є людині віддяка, то є великий стимул для людей, які допомагають, тому що вони знають, що то недарма. То не є матеріальна цінність, то моральна і духовна цінність для них”, — каже митець.
Ікони Фото з особистого архіву Назара Бермеса
Ікони Фото з особистого архіву Назара Бермеса
Ікони Фото з особистого архіву Назара Бермеса
Ікони Фото з особистого архіву Назара Бермеса
Ікону Богородиці, намальовану на ящику з-під боєприпасів, Пікассо передав Папі Леву XIV.
“Недавно намалював ікону на ящиках від боєприпасів і вона поїхала Папі Леву XIV. Для мене то є дуже велике, що та ікона поїхала Папі Римському”.
Ікона для Папи Римського. Суспільне Львів
