За інформацією: Суспільне Львів.
Віталій Смілка. Фото з особистого архіву Віталія Смілки
Віталій Смілка — учасник миротворчої місії в Іраку та Антитерористичної операції на Сході України, один з кіборгів, які боронили Донецький аеропорт, голова спілки АТО Городоччини. Від початку повномасштабної війни чоловік воював у лавах 24 окремої механізованої бригади. Після поранення захисник почав служити у Личаківсько-Залізничному ОРТЦК.
Як військовослужбовці стають працівниками ТЦК, як люди реагують на представників центру комплектування та кого очікують у підрозділах ЗСУ, Віталій Смілка розповів в ефірі Українського радіо. Львів.
Віталій Смілка в ефірі Українського радіо. Львів. Суспільне Львів/Маріанна Попович
Ті, що пішли першими
За словами Віталія Смілки, в перший день повномасштабного вторгнення він разом з побратимами прийшов у військкомат та вистояв довгі черги. Згадує, що тоді ні в кого й думки не було втекти за кордон чи сховатися. Багато з тих, кому відмовляли у мобілізації через стан здоров’я, заявляли, що житимуть під стінами військкомату, аж поки їх не мобілізують.
"В перший день я йшов, не думаючи, куди йти служити. Де піду, туди й піду. Потрапив у 24 бригаду. Стояли під Попасною, потім – Золоте-4. Дуже важко було в перші дні. Ворог не рахував ані снарядів, ні людей, ні техніки. Це були пекельні дні. Ми тоді не думали, що робити, ми знали. Ми розуміли, що йдемо перші й багато хто з нас не повернеться. Думки втекти не було. Була думка: не пустити ворога у наші домівки", — розповідає військовослужбовець.
Віталій Смілка в зоні бойових дій. Фото з особистого архіву Віталія Смілки
Під час тих боїв отримав важке поранення, яке спричинило втрату пам’яті. Каже, що відчуття, коли ти нічого не пам’ятаєш і не впізнаєш рідних та близьких, було жахливе.
"Я лежав у коридорі шпиталю у Дніпрі. Поранених було дуже багато. Найважчих клали у палати. А я вважався не таким важким, тому мене – в коридорі. Підходить якийсь чоловік, питає мене: "Що тобі треба? Може їсти хочеш? Може пити? Що тобі купити?"А я дивлюся на нього: "Перепрошую, а ви – хто?" Він відвертається, втирає сльози й каже: "Я — твій рідний брат". Я не впізнав рідного брата. Я забував слова, події, не міг згадати ім’я людини, з якою нещодавно познайомився. Це було страшно. Я хотів повернутися на фронт, але мені сказали, що ще одна контузія — і я в підгузках буду ходити", — згадує Віталій Смілка.
Згодом були лікування та реабілітація. Опісля його та багатьох інших поранених відвели з зони бойових та вивели поза штат. Чоловікам тоді платили зарплату, яка складала 600 гривень на місяць.
"В один момент прийшов наказ: всіх поранених з 24 бригади, а це понад 120 бійців, перевести у військкомати області. Ось так я потрапив у ТЦК", — говорить кіборг.
Хто повинен йти воювати?
Віталій Смілка зазначає, що ще у 2014 році, коли він захищав Світлодарську дугу та Донецький аеропорт, він чув від знайомих запевнення, що вони підуть воювати тоді, коли росіяни наблизяться до їхньої хати.
"Той чоловік, який мені це казав, досі сидить вдома. Нещодавно я зустрівся з моїм однокласником. Нас було 13 хлопців у класі. І тільки я один пішов на війну. А інших війна не стосується? ", — риторично питає він.
І додає, що можна багато говорити про справедливу чи несправедливу мобілізацію, але захищати країну треба.
Після початку повномасштабного вторгнення Віталій Смілка служив у 24 ОМБр імені короля Данила. Фото з особистого архіву Віталія Смілки
Відповідаючи на питання, хто створює негатив навколо мобілізації, військовослужбовець стверджує, що підстави для російських ІПСО надають деякі громадяни України.
"Якби люди знали, що піде служити й син депутата, і син бізнесмена та й сам бізнесмен, то вони б інакше до цього ставилися. Я знайомий з одним сільським головою та його трьома синами. І жоден з них не служить. Тому я розумію, чому люди обурені", — говорить сержант Смілка.
За його словами, нещодавно він перевіряв документи у чоловіків, які працюють паркувальниками у Львові.
"Я аж здивувався – у них є бронь до кінця особливого періоду. Стоїться чоловік, вищий за мене, років 30+. Та йому би в ССО воювати. Я б запропонував таку схему: є багато поранених хлопців з інвалідністю ІІІ групи. Вони можуть працювати. То візьміть їх на цю роботу. Їм броні не треба", — пропонує він.
Чим займаються у ТЦК
Військовослужбовець каже, що під час роботи у патрулях оповіщення, коли вони перевіряють документи у чоловіків мобілізаційного віку, він намагається не встрявати у суперечки. І тим більше не бігає за тими, хто втікає.
"Неодноразово чув від них, що я здоровий і сиджу в тилу. Що я маю робити? Знімати штани та показувати свої ноги, де вирване м'ясо та сухожилля? Або розказувати як мені з голови викачували кісту після контузії? Вони ж нічого не чують. Тому я й нічого не пояснюю. Намагаюся взяти себе в руки та виконувати свою роботу. Хоча всередині закипаю", — каже чоловік.
За його словами, буває таке, що перевіряє документи у 44-річного чоловіка на вулиці, а збоку якась жінка починає кричати: "Чого ви до хлопчика вчепилися!"
"Був випадок, коли я був дуже злий на тих львів’ян. На вулиці пив пиво чоловік років за 30. Перевіряємо документи. Чоловік з Бердянська, півтора року вже перебуває тут. По "Оберегу" приходить інформація, що він не прив’язаний до жодного ТЦК. Я кажу: "Зараз ви пройдете зі мною, уточнимо ваші дані. А потім очікуйте на повістку". У відповідь чую російською: "А чому я повинен? Це ви почали цю війну, то й розгрібайте". Ти слухаєш ці слова і тебе розриває зсередини. Але береш себе в руки й кажеш: "Я готовий піти з тобою, щоби ти допоміг мені звільнити твій Бердянськ", — розповідає Віталій Смілка.
А якщо чоловік мобілізаційного віку, побачивши працівників ТЦК, починає втікати, то кіборг, за його словами, гукає йому в спину: "Купи собі спідницю!" Також він ніколи не зупиняє на вулиці батька, який веде дитину до садочка або школи, або йде з дружиною та дитиною.
"Мої хлопці, які зараз на фронті, кажуть, що проблем з набоями зараз нема. Менші проблеми з технікою, хоча вона виходить з ладу та горить під час бою. А найгостріша проблема – з поповненням особового складу. Якби ми мали зараз стільки людей як на початку вторгнення, ми б вже рухалися в сторону наступу. Мої побратими, що на війні, питають мене, чим ми тут займаємося в ТЦК, що так не вистачає особового складу", — ділиться він.
Як мобілізувати кришнаїта
Віталій Смілка каже, що під час роботи йому трапляються різні люди. Так одного разу його група сповіщення зупинила чоловіка, який переїхав до Львова з тимчасово окупованої території й вчасно не став на облік у ТЦК.
"Він не відмовлявся від мобілізації. І йому мали вручити бойову повістку через п’ять днів. Але він каже: "Я – весільний оператор і керую дроном. Я уже взяв передоплату за роботу на два весілля. Дайте мені три тижні, я зроблю роботу і сам прийду". Так і сталося, за два з половиною тижні він прийшов. Зараз служить оператором дронів", — говорить кіборг.
Також він наголосив, що зараз почали мобілізовувати Свідків Єгови, тому що зміни в законі передбачають, що віросповідання не є підставою не служити. Проте їм пропонують копати окопи, ремонтувати обладнання або виконувати інші роботи, де не треба тримати зброю у руках.
"Найкумедніший випадок — коли мобілізували кришнаїта. Коли перевірили його документи, то виявилося, що він офіцер запасу. Він погодився служити. Зараз перебуває на полігоні та готується стати командиром взводу. А першого дня здивував старшину. Після підйому вийшов на галявину з травичкою, роззувся, став босий на траву, підніс руки догори. Пояснив, що йому треба набиратися енергії з космосу. Але служить", — розповідає військовослужбовець.
Натомість, за його словами, він скептично ставиться до мобілізації старших чоловіків.
"У 2014 році у нашому підрозділі був 62-річний чоловік. Ми його кликали дідом. Він такий впертий був. Він взяв ПКМ, 12 кілограмів ваги. Плюс два короби, це ще 3-5 кілограми ваги. І оце ми йдемо у наступ – дідо позаду. Ми відступаємо – діда губимо. Ми кажемо: "Віддай той кулемет, на тобі автомат три з половиною кілограми. Діду, ми тебе просто лишимо. Ти або потрапиш у полон, або загинеш. Ти нас затримуєш". Він – ні, не віддам. Впертий такий. Патріот, але впертий", — згадує Василь Смілка.
Військовослужбовець каже, що найбільше проблем працівники ТЦК мають з тими чоловіками, які мають право на відстрочку, але знехтували свого часу поновленням своїх даних.
"Є чоловіки, які мають п’ятьох дітей, але останній раз оновлювали свої дані, коли женилися. Або ж з побутовими чи виробничими травмами, про які не повідомили в ТЦК. На самому початку, коли зміни до закону про мобілізацію набули чинності, у нас були величезні черги. Потім вони щезли. А зараз знову з’явилися. Бо українці люблять відкладати на потім. Щоб уточнити дані, на одну людину може піти 5 хвилин, а на іншу – 20. Але чим ближче до 20 червня, тим ці черги будуть більшими", — прогнозує чоловік.
Читати ще
Читати ще “Прийшов наказ і ти його виконуєш”. Експрацівник ТЦК на Львівщині про мобілізацію
Читати ще Понад 70% військових переведені із бойових частин: історії бійців, які працюють у ТЦК Львівщини після поранень
Читати ще Після поранення видає повістки: військовий розповів про роботу у львівському ТЦК